Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 10. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

§ 3. Культурологія та аксіологія

 

Ціннісний сенс гуманізму

Гуманізм (від лат. «humanus» — людський, людяний) — у широкому значенні — історично змінна система поглядів, яка визначає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя; у вузькому — культурний рух епохи Відродження. Як система моральних і громадських цінностей це світогляд, що тісно пов'язаний з наукою, розумом, уявленнями про демократію, громадським суспільством і соціальною справедливістю. Витоки свої має в Давній Греції і Китаї, у філософії чарвака-локаята в Давній Індії. Можна відрізняти античний гуманізм, візантійський (ХІV-ХV ст.) і гуманізм епохи європейського Відродження. Особливе визнання мають цінності українського гуманізму доби Ренесансу та Реформації, а також філософії кордоцентризму (Г. Сковорода, П. Юркевич) як специфічної форми гуманізму.

У сучасному світі гуманізм належить до теоретичного світогляду. Він допомагає людині виробити логічно послідовні переконання, вільні від релігійних, містичних або теологічних поглядів. Найбільш суттєвим для гуманістичного світогляду є втілення у життя вищих етичних цінностей. Головне призначення суспільства - підтримувати те, що об'єднує людей, а не те, що роз'єднує їх.

Що є ключовими принципами етики гуманізму?

По-перше, головною цінністю є гідність і незалежність особистості. Гуманістична етика спрямована на свободу слова та совісті, право на особисту думку, право кожної особистості на власний спосіб життя, яке поширюється настільки, наскільки це не завдає шкоди іншим.

По-друге, захист гуманізмом особистісного самовизначення означає виправдання будь-якої форми поведінки людини. Гуманізм полягає в тому, що складовою нашої належності до вільного суспільства є потреба в постійному підвищенні якісного рівня наших смаків і оцінок.

Окремі особистості живуть у спільнотах, і певні вчинки потрібно визначати як руйнівні та неправильні.

По-третє, філософи — гуманісти завжди були прибічниками завдання удосконалення особистості. Як моральні вимоги постають стриманість, помірність, самообмеження, самоконтроль. Серед критеріїв удосконалення: здатність людини до самостійного вибору, творчості, естетичного судження, свідомих мотивувань власних вчинків, розумне осмислення дійсності, відчуття обов'язку. Гуманізм прагне виявити все краще в людині, для того щоб всі люди могли сподіватися в житті на все краще.

По-четверте, гуманізм ставить завдання відповідальності й обов'язку щодо інших. Ми не повинні розглядати інших людей як приємні або неприємні для нас об'єкти, у них потрібно бачити самостійні особистості, які мають однакове з нами право на увагу до себе.

По-п'яте, гуманісти впевнені, що здатність співчуття та турбота про ближнього досить суттєві для моральної поведінки. Це передбачає розвиток у собі альтруїстичного ставлення до потреб та інтересів інших людей. Основою моральної поведінки є загальнолюдські норми моралі, ті моральні достоїнства, які визнають люди скрізь незалежно від їхньої культурної і релігійної приналежності. По-шосте, забезпечення морального виховання молодого покоління, що сприяє становленню характеру людини, належному ставленню до загальнолюдських моральних норм, самостійному моральному осмисленні того, що відбувається.

Гуманізм завжди керується у своїх моральних судженнях розумом. Він виходить із факту, що пізнавальна здатність відіграє суттєву роль у прийнятті моральних рішень. Ми заглиблюємося в міркування, зіштовхуючись із моральними дилемами. Будь-які людські цінності та моральні принципи найефективніше можуть бути зрозумілі в результаті осмислення. У разі суперечності з іншими людьми нам потрібно шукати згоди, де лише можливо, шляхом розумного діалогу.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua