Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 10. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

§ 3. Культурологія та аксіологія

Класифікація цінностей

Якщо розглядати ієрархію цінностей, то потрібно виділити цінності — цілі, або вищі (абсолютні) цінності, та цінності — засоби (інструментальні цінності). Можна виділити також і матеріальні та духовні цінності, спираючись на соціальне значення та наслідки їхньої реалізації — позитивні та негативні. Важливим є те, що всі вони перебувають у тісному зв'язку між собою.

Найвища та абсолютна цінність — це сама людина, її життя. І. Кант переконував, що людину як цінність потрібно розглядати лише як цінність — мету і ніколи — як цінність — засіб. Людина — це самоцінність, абсолютна цінність, постановка питання поза людиною позбавлена смислу Сенс людського життя полягає в тому, щоб самостійно, зусиллями своєї волі переборювати всі обставини, реалізуючи свою життєву програму.

Цінністю є соціальні спільноти та суспільство загалом, які також є, як і людина, суб'єктами цінностей. Людина самовдосконалюється в суспільстві, що складається з інших осіб, які можуть бути не засобами, а лише цілями для неї. До вищих цінностей, крім цих, потрібно віднести «межові», найбільш загальні цінності для людини — сенс життя, добро, краса, справедливість, істина, свобода тощо. Цінність за своєю природою позачасова, вічна. Цей тип цінностей найбільше впливає на соціалізацію особистості. Люди, які не знайшли сенсу життя, часто доходять висновку про беззмістовність самого життя, інколи закінчують його трагічно. А ті, які досягли чогось великого, значущого, займаються певною справою, цю справу дуже цінують. Це — поклик долі, вони люблять свою справу, для них стирається відмінність між поняттями «праця» і «радість». Життя присвячене пошуку тих цінностей, які є дійсними і не можуть бути зведені до чогось вищого. Ці цінності буття — найважливіші потреби, вони є сенсом життя для більшості людей.

Цінності — засоби як проміжні цінності підпорядковуються вищим цінностям і зумовлені ними. Якщо людина прагне до утвердження справедливості, то вона ніколи не буде використовувати для цього несправедливі засоби, оскільки розуміє, що прагнення до добра несумісне з ними. Без цінностей — засобів неосяжні ніякі цінності — цілі, але разом із тим ніякі найбільші благородні цілі не виправдовують негідних засобів. Цінності — засоби можуть бути різні: матеріальні та духовні, екологічні, економічні, соціально-політичні тощо. Всередині вони також створюють певну ієрархію, яка по-різному визначає поведінку особистості. Ця ієрархія зумовлена людською практикою, потребами та інтересами людей.

Важливо тут також враховувати соціокультурні типи суспільства, які мають специфічні цінності. Ціннісні парадигми Заходу і Сходу пов'язані із специфікою життя цих суспільств. Для Сходу характерним є утвердження єдності суспільства і людини, панування таких норм поведінки, як справедливість, щирість, гуманність тощо. Головна установка у соціалізації особистості робиться не на зміні світу, а на зміні себе, на самовдосконаленні. Для Заходу характерним є протиставлення, соціалізація особистості і суспільства; пріоритет індивідуальних цінностей над суспільними пов'язується насамперед зі зміною соціального середовища і світу. В контексті цих двох традицій перспектива соціалізації особистості нашого суспільства має бути пов'язана із засвоєнням як тих, так і інших цінностей. А саме, необхідно реабілітувати цінності індивідуалізму, але не в значенні «голого» егоїзму, а в значенні утвердження індивідуальності, активності і самостійності особистості.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua