Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 10. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

§ 3. Культурологія та аксіологія

Основні компоненти цінностей

У сучасних теоретичних вимірах цінність розглядають як предмет, який має певну користь і здатний задовольняти ту чи іншу потребу людини, як ідеал, як норму, як значущість чого-небудь взагалі для людини або соціальної групи. Усі ці розуміння відображають ре-альну сторону цінностей, і їх потрібно розглядати не як взаємопротилежні, а як взаємодоповнювальні в загальній концепції цінностей. Вони мають різні основи і пов'язані з різними суб'єктами ціннісного від-ношення. Тому кожний із підходів має право на існування, оскільки він відображає певне реальне, наявне в соціальній дійсності ціннісне відношення. У цьому плані, наприклад, релігійні цінності, пов'язані з вірою в надприродне, є також реальними цінностями, орієнтирами в житті вірян, що зумовлюють норми і мотиви їхньої поведінки і вчинків. Якщо мати на увазі загальне розуміння цінностей, то можна сказати, що цінність — це поняття, яке вказує на культурне, соціальне або особистісне значення (значущість) явищ і чинників дійсності.

Ціннісний образ — результат специфічного узагальнення, цілісність культурних смислів, яка ніколи до кінця не підлягає понятійному аналізу. Тобто понятійно неможливо повністю, на елементи розкласти ціннісний образ. Цінність — явище соціальне, тому не може бути однозначно істинною чи хибною. Поняття істини надто вузьке для характеристики способу відповідності цінності і дійсності. Важливими характеристиками цінності є об'єктивна значущість та суб'єктивна норма, на які також не можна поширювати поняття істини.

Цінності включають суб'єктивний, когнітивний та емоційний компоненти. До суб'єктивного компонента входять значення та особистіший смисл, який визначається її відношенням до потреб людини. Значення як аспект цінності зумовлюється сукупністю суспільно зна-чущих властивостей, функцій предмета, які роблять його цінним у певному суспільстві. Цінність, що визначається для свідомості індивіда в акті оцінки, є підсумком оцінювання. Цінність і оцінки становлять єдиний комплекс: цінність — це характеристика оцінюваного, а оцінка — процес визначення наявності чи відсутності цінності. Перетворюючи дійсність, людина надає їй цілісної функції. Будь-який витвір людської діяльності реалізує в собі ціннісний проект, але цінним він стає лише тоді, коли задовольняє певну потребу. Оцінка поєднує потенційну цінність предмета з потребами та інтересами суб'єкта.

Цінності включають когнітивний та емоційний компоненти, знання та оцінки. Знання фіксують суще, належне, у знаннях людина абстрагується від своєї зацікавленості, в оцінці — утверджує свій інтерес. У знаннях людина усвідомлює предметну вираженість світу, в оцінці з'ясовує, чи відповідає її потребам. Оцінка передбачає існування критерію, згідно з яким відбувається оцінювання, певної норми для порівнювання предмета з установленим взірцем. Норма — це взірці загальноприйнятої поведінки, еталони нормативної дії, а цінності зберігають момент бажаності дії. Але норми не існують поза цінностями, без них вони вироджуються у схеми поведінки. Цінності формують особливий світ духовного буття, що підносить людину над реальним, буденним, допомагають людині будувати соціально привабливий світ можливої дійсності.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua