Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія світ людини

Комунікативна природа людського буття

Співвідношення критичної раціональності, свободи та відповідальності
У нинішній антропо- та соціокультурній ситуації чільне місце посідає проблема пошуку цінностей і норм співбуття людей. Без наявності таких цінностей і норм співіснування будуть залишатися самозамкненість індивідів та моральний релятивізм. Якщо в людській свідомості немає тих глибинних, висхідних принципів, які вкорінюють її у буття, то нівелюються, руйнуються смисложиттєві параметри людського існування, екзистенції.

Ґрунтовне осмислення даної проблеми здійснене німецьким мислителем К. О. Апелем. Вихідною позицією для нього є усвідомлення трьох обставин. Перша — криза класичного раціоналізму, його основоположних орієнтирів. Друга — розуміння того, що лише екзистенційно, антираціоналістично зорієнтовані доктрини неспроможні відповісти на виклики сьогодення. Передусім це стосується необхідності спертися на якісь цінності й норми, які б давали змогу мінімально міжсуб'єктно упорядковано облаштувати життя людської спільноти. І, нарешті, третя обставина — усвідомлення доконечної необхідності такого облаштування. Без нього зависає у повітрі проблема збереження власне людського у світі людини. Щоб розірвати цей ланцюг, Апель розробляє і застосовує методологію прикінцевого обґрунтування можливостей унормованого спілкування. Йдеться про застосування універсальної, трансцендентної прагматики стосовно власне комунікативних актів.

На наш погляд, тут запропоновано підхід чи не найбільш оптимальний за нинішніх умов. Тим самим дано відповідь на запитання: як уникнути егоцентризму, соліпсизму та морального релятивізму і вийти на такі параметри по-сучасному раціонально облаштованого буття, які б ураховували усю величезну традицію поглибленого вивчення, осягнення життєвого світу людини, таємниць її душі, психіки й екзистенції. Щодо раціонального облаштування буття, йдеться передовсім про критичну раціональність — раціональність передусім мовної взаємодії (комунікації), у тому числі й етичного дискурсу. В монолозі може бути лише менторська раціональність. Тільки у взаємодії, спілкуванні кількох вперше виникає раціональне як принцип людської спільноти.

На особливу увагу заслуговує здійснене К. О. Апелем у кращих традиціях трансцендентальної філософії обґрунтування критичних норм і принципів. Завдяки цьому поєднано ідею реалізації свободи (як втілення фундаментального для XX сторіччя принципу осібності) та ідею людського співбуття як принципово інтерсуб'єктивного (такого, що будується на основі взаємних вимог відповідальності мислячих людей у межах комунікативної спільноти). Етика відповідальності (перед іншими, собою, майбутнім) дає для цього дуже багато. Справді, діяльність та стосунки людей є раціонально обґрунтованими лише тоді, коли вони не підривають онтологічних підвалин людського існування, забезпечують виживання роду людського. Центром окресленого підходу є людина як жива, чуттєва істота, питання життєвого світу людини, не спаплюженого довкілля. І, зрештою, — не викривлені людські стосунки як основоположний принцип збереження людського в людині.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua