Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія світ людини

Особистісні виміри людського: духовність, свобода, творчість, моральність

У попередніх лекціях мовилося про те, що спосіб людського буття вирізняється передусім креативною, творчою спрямованістю. Замість тільки пристосовуватися до світу людина пристосовує світ до своїх потреб, прагнень та сподівань. Ця здатність довго зачаровувала людинознавців. Сьогодні вона вже не лише зачаровує, але й серйозно непокоїть.

Проте у будь-якому разі залишається незаперечною та обставина, що ні реалізація, ні регуляція креативного потенціалу людської істоти не є можливою поза здатністю її до внутрішнього смислотворення, пов'язаного з якимось принципом, новим у порівнянні з до людськими формами буття.

Такий принцип Макс Шелер убачає у духові. Дух є найширшим поняттям, котре охоплює і те, що вже греки поімсповували розумом, і певний різновид емоційних та вольових актів — таких як, приміром, доброта, любов, пошанування, каяття тощо. Епіцентром же актів, що в ньому дух являє себе у межах конечних сфер буття, є особистість.

Духовність — та властивість людського світу, котра репрезентує його вертикальність.
...Стривайте-но, — скаже недовірливий читач, зацькований різними житейськими негараздами та вразливими випадками знедуховлення часів "первісного накопичення капіталу", — чи ж такими вже незаперечними є функції духовності? Тут доречно послатися на відомого данського мисленника, котрий зробив дуже багато для утвердження екзистенціальної антропології. Серен К'єркегор відсилає нас до "аргументу Фальстафа", який так розмірковував про духовні якості, притаманні людині: "Що таке честь? Чи може вона замінити ногу? Не може. Чи може замінити руку? Не може. Отже, честь є уява, слово, розмальована вивіска?" І відповідає на то сентенцію: "Звичайно, честь, якщо ти її маєш, нічого з переліченого дати не в змозі, зате, якщо ти її втратиш, може вчинити протилежне — вона може відтяти руку, відтяти ногу, послати у вигнання, гірше од Сибіру. Піди на поле бою і поглянь на вбитих, піди до шпиталю й поглянь на поранених: ніколи не знайдеш ти там чоловіка, котрий був би спотворений так, як той, з ким поквиталася честь..." Переконливе "доведення від протилежного", чи не так?
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua