Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Вступ до філософії
Великі філософи навчальний посібник
Розділ 5
ДУХ АБСОЛЮТУ

Соціально-політична та духовна атмосфера Німеччини напе­редодні Великої Французької революції характеризувалася, з одного боку, симпатіями та співчуттям нових соціальних верств до просвітницьких, антифеодальних ідеалів та принци­пів, а з іншого — страхом перед революцією, схильністю еконо­мічно й політично відсталої німецької буржуазії до компромісу з феодальною реакцією. Вважають, що німецьке Просвітницт­во справило значно менший вплив і мало значно менший суспіль­ний (громадянський) авторитет, ніж французьке, мало обмеже­ний характер і більшою мірою заглиблювалося в теорію тієї чи іншої проблеми, ніж розв'язувало практичні питання. Так воно, очевидно, й було. Як було й інше — яскраві діячі науки та куль­тури, філософії та мистецтва, дійсні, а не «кабінетні» просвіт­ники, які скрупульозною, копіткою роботою готували ґрунт для нового теоретичного злету людського духу, що виявився у фено­мені німецької класичної філософії.

Вільнодумство ніколи не полишало талановиту німецьку на­цію. Слушним є і протилежне: генетично притаманний німцям «організаційний дух» ніколи не давав волелюбству достатньо широкого простору, обмежував творчу свободу, чим фактично й спонукав її вияв через заглиблення в теорію, а не через яскра­вість та образність популярного слова.

Фундатор німецької класичної філософії І. Кант, а за ним і вся нова німецька філософська школа формували свій духовно-філософський світ в атмосфері авторитету Вільгельма Лейбніца та його соціального вчення про «встановлену наперед гармонію», примирення з дійсністю та виправдання пасивності. «Нова фі­лософія » визрівала, захоплюючись Християном Вольфом — зна­менитим «вчителем Німеччини», вигнаним у 24 години з Галле «під загрозою повішання». Вона благоговіла перед сміливістю пієтиста Готфріда Арнольда та його учня Йоганна Конрада Діппеля, який проголосив братський союз людей всіх релігій на ґрунті загальної «природної моралі»; з повагою вчитувалася в твори, спрямовані проти середньовічної фантастики, літератора Готшеда, в сентиментальні вірші Клопштока; вслухову­валася в музику Йоганна Себастьяна Баха та Георга Фрідріха Генделя; полемізувала з такими видатними теоретиками, як Йо­ган Йоахим Вінкельман, Готхольд Ефраїм Лессінг, Йоганн Готфрід Гердер , Йоганн Вольфганг Гете та Фрідріх Шіллер.

Водночас, формуючи свої засади, німецька класична філосо­фія переосмислювала філософські вчення, що знаходилися за межами традиційно просвітницької ідеології. Вона зверталася до античності та середньовічних філософських концепцій, мис­лителів доби Відродження та Реформації, французьких та анг­лійських матеріалістів XVII- XVIII сторіч, до таких самобутніх критиків, здавалося б, усіма визнаного матеріалістичного напрям­ку, як Дж. Берклі та Д. Юм.

Родоначальником німецької класичної філософії справедли­во вважається кенігсберзький філософ Іммануїл Кант.

Назад Зміст Вперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua