Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Вступ до філософії
Великі філософи навчальний посібник
Розділ 4
КЕРУВАТИСЬ ВЛАСНИМ РОЗУМОМ

Жюльєн Офре де Ламетрі
(1709-1751)
«Немає більш надійних керівників, ніж наші почуття. Вони є моїми філософами»

Перший представник видатної плеяди французьких матеріа­лістів — Ламетрі — народився у невеликому портовому містеч­ку Сен-Мало на півночі Франції у заможній купецькій сім'ї, ду­ховну атмосферу якої визначали морально-релігійні цінності. Юнака готували до кар'єри священика. Проте вже у шістнадцять років він повстав проти теологічної кар'єри й домігся від бать­ків згоди на отримання медичної освіти. Паризький універси­тет виховав з Ж. Ламетрі не тільки високо-професійного лікаря, а й допитливого філософа. Практикуючи в нідерландському Містечку Лейдені, в Сен-Мало та Парижі, обіймаючи посаду лі­каря королівської гвардії, Ж. Ламетрі вдосконалював свої фі­лософські пізнання, обмірковував зроблені на базі фізіологічних Дослідів узагальнюючі висновки про матерію та душу, світ та Розум, людину та релігію. Перша філософська праця Ж. Ламетрі «Природна історія душі», опублікована під вигаданим іменем, принесла автору багато неприємностей. Його цькувала преса, переслідували державні службовці. Ж. Ламетрі втратив посаду й був змушений втекти з Нідерландів. Книга філософа була за­суджена до спалення.

Цькування з боку «ортодоксів» не тільки не зламали волю та творчо-філософський запал Ж. Ламетрі, а й спонукали до зміц­нення віри в істинність обраного шляху. Філософські узагаль­нення Ж. Ламетрі стають дедалі глибшими, сміливішими та зрілішими. Незабаром побачила світ його нова й головна праця «Людина-машина», яка викликала нову хвилю незадоволення та переслідувань з боку супротивників матеріалізму та атеїзму.

З Нідерландів філософ переїздить до Німеччини, де обіймає посаду придворного лікаря короля Фрідріха II, його обирають до академії, він отримує можливість невимушеного спілкуван­ня з вченими-вільнодумцями, переважно вихідцями з Франції, що збиралися за «королівським столом» «освіченого государя».

Під час перебування в Німеччині, розмірковуючи над серйоз­ними філософськими проблемами, Ж. Ламетрі написав низку творів: «Людина-рослина», «Анти-Сенека, або Роздуми про щастя», «Система Епікура», «Тварина — більш ніж машина», «По­передні роздуми» тощо.

Заняття філософією не заважало вченому залишатися лю­диною життєрадісною, оптимістичною, товариською. Ж. Ла­метрі полюбляв жіноцтво, веселощі, смачні страви. Подейку­ють, що саме це й призвело до трагедії: філософ помер від шлун­кового захворювання після обіду, влаштованого французьким послом. Згідно з іншою версією, Ж. Ламетрі помер під час ви­пробування на собі одного з винайдених ним медичних препа­ратів.

У своїх філософських конструкціях Ж. Ламетрі виходив з «фізики» Р. Декарта та сенсуалізму Дж. Локка. Він доводив, що існує єдина матеріальна субстанція — природа, яка постає у трьох формах («трьох царствах природи»): органічній, рослин­ній та тваринній. До «тваринного царства» Ж. Ламетрі відно­сив і людину, яка відрізняється від тварин лише більшою мі­рою чутливості та розуму. Згідно з визначенням Ж. Ламетрі, людина — це «машина», що «повзає» перпендикулярно; це — освічена машина; це — мистецький годинниковий механізм; це — машина, що самостійно заводиться й постає як «уособлен­ня безперервного руху». Таке тлумачення людини підривало за­сади теологічного уявлення про неї. Воно розлючувало церков­ників, викликало у них ненависть до філософа та всього того, що виходило з-під його пера.

Не звертаючи уваги на зшаленілих ортодоксів-теологів, Ж. Ламетрі обґрунтовував вчення про душу людини як здатність останньої відчувати та мислити, про єдність душі та тіла, про повну залежність душевних явищ від стану тіла, про залежність суспільного життя від інтересів людей, які, у свою чергу, визна­чаються пануючими в суспільстві ідеями. Згідно з його переко­нанням, людина — це земна істота. Саме тому вона має право на особисте й земне щастя. Ж. Ламетрі закликав до життєрадісно­го й сенсуалістичного способу суспільно-індивідуального буття, до насолоди діяльністю, до творчості та свободи.

Фундаментом свободи, на думку Ж. Ламетрі, є приватна влас­ність. Свободу приватної власності філософ ототожнював із сво­бодою особистості. Для незаможних свобода не має жодного зна­чення. їм потрібна не свобода, а релігія. Саме релігія утримує народ від розпусти, упокорює його агресивні наміри. Підґрунтя соціально залагодженого способу буття, згідно з переконанням Ж. Ламетрі, рихтує виховання. «Загалом люди народжуються злими, і без виховання було б надзвичайно мало добродіяльних людей... Такою є вада людського влаштування. Лише вихован­ня вдосконалило його внутрішню організацію; воно перетвори­ло людей до вигоди та користі людей; воно завело їх, подібно до годинника, найкращим чином, щоб він міг служити. Таким є походження чеснот; їх джерелом є суспільне благо» (Ламетри Ж. Избранные сочинения. — М. — Л., 1925. — С.299).

Головним покликанням філософії (і філософів) Ламетрі вва­жав просвітництво державців.

Назад Зміст Вперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua