Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Вступ до філософії
Великі філософи навчальний посібник
Розділ 4
КЕРУВАТИСЬ ВЛАСНИМ РОЗУМОМ

П'єр Гассенді
(1592-1655)
«Будь яка доброчинність с благо, оскільки вона доставляє безтурботність»


Увійти до філософської еліти своєї доби П. Гассенді було знач­но важче, ніж його знаменитим сучасникам. П'єр народився у селянській сім'ї, і лише природна обдарованість, розум і напо­легливе навчання могли дати (й дали!) хлопцеві можливість під­нестися до рівня найосвіченіших і найшанованіших людей сво­го часу, визначних вчених, філософів, що започаткували та очо­лили нові напрямки наукових і світоглядних пошуків. Сім'я рано запримітила обдарованість дитини, знайшла кошти для влаштування П'єра на навчання в коледжі та в університеті. Успіхи молодого студента в навчанні виявилися настільки знач­ними, що його викладач філософії та теології патер Фезе одно­значно заявив, що не може точно визначити, хто з них є учнем, а хто — вчителем. Фезе доручав П. Гассенді читати лекції в уні­верситеті, виховував у юнака впевненість у власному розумі, заохочував до занять наукою.

Визнання П. Гассенді отримав одразу ж після публікації сво­їх перших праць з астрономії, математики та філософії. За честь спілкуватися з ним вважали Ф. Бекон та Т. Гоббс, Гуго Гроцій та Т. Кампанелла. З Т. Гоббсом, до речі, у П. Гассенді склалися глибоко товариські стосунки. Філософи обмінювалися ідеями та спостереженнями. Через це визначити першоавторство кон­цепції «суспільного договору», з якою приблизно одночасно увійшли до соціальної філософії П. Гассенді та Т. Гоббс, немож­ливо.

Серед філософських праць П. Гассенді чільне місце належить таким працям, як «Парадоксальні вправи проти арістотеліків» та «Зведення філософії Епікура». Філософ гостро критикує схо­ластів і перекрученого ними Арістотеля, аналізує проблеми ві­рогідності пізнання, доводить об'єктивність простору та часу, розвиває онтологічне вчення Епікура та Лукреція, матеріаліс­тично пояснює різноманітні явища буття та свідомості. Він пе­реконаний у об'єктивному існуванні простору і часу, які є несотворимими і незнищівними. П. Гассенді продовжує і поглиблює атомістичне вчення древніх мислителів, розмірковує про першоматерію, яка складається з обмеженої кількості атомів, що мають різні форми і якості й можуть переміщуватись у просторі й часі. У той же час, він вважав Бога єдиним творцем атомів. Показовим є те, що саме П. Гассенді першим ввів у науковий обіг поняття «молекула».

Логіку Гассенді використовував як засіб боротьби із схолас­тами. Філософ намагався зайняти компромісну позицію між догматизмом і скептицизмом. У теорії пізнання він дотримував­ся принципів сенсуалізму: почуття, вважав філософ, є єдине джерело і критерій істини або хибності наших знань, похибки виникають як результат неправильних «маневрів» розуму.

Свою соціальну концепцію вчений висвітлює у третій частині «Зведення філософії» - «Етиці». При цьому етику П. Гассенді вважає центральною частиною філософії. «Що стосується ети­ки, або філософії звичаїв... то не без підстав було сказано, — пи­сав він, - ...що її слід вважати головною частиною філософії». Без розгляду етики, підкреслює П. Гассенді далі, роздуми про природу (та інші філософські проблеми) були б зайвими. Етич­не вчення, на його думку, стоїть вище за філософію природи, Через що воно спрямовує всю останню й робить її засобом для Досягнення моральної мети.

Соціально-етична концепція П. Гассенді ґрунтована на вченні про досягнення людиною вищого блага — щастя. Під щастям філософ розуміє безтурботний, спокійний стан, але не в плані інертного (сонного, заціпенілого) існування, а як життя з при­ємністю. Щастя, писав П. Гассенді, — це звільнення від страж­дань, душевна впевненість, відсутність страху перед смертю та відповідальності перед богами, відсутність згадок про минулі блага та безплідних мрій про блага майбутні. Головною засадою щастя є задоволення, яке ґрунтується на тілесному здоров'ї та незворушності розуму. Це — задоволення особливе. Воно не мас нічого спільного із «задоволенням гультяїв», людей, що пото­пають у розкошах чи розвагах, — воно означає не що інше, як «відсутність тілесних страждань і безтурботність духовного світу».

Який соціальний сенс вкладав П. Гассенді у «запізніле від­родження» (Куно Фішер) Епікура та епікурейської етики? Мож­ливо, тут були лише наукові симпатії до спаплюженого схолас­тами-теологами великого атоміста? Гадаємо, що ні. Звертання до Епікура давало П. Гассенді змогу, не вступаючи у безпосеред­ній теоретичний диспут з теологією, спростувати релігійні обґрунтування моралі, рельєфніше підкреслити її земне, людське походження та функціонування. Його етика, підкреслює Б. Биховський, поривала з головним церковним устроєм —з релігій­ним обґрунтуванням моральності. У цьому вкорінена загадка того, чому деякі сучасні теологи засуджують гуманістичну ети­ку П. Гассенді як егоїстичну.

П. Гассенді був прихильником твердої центральної влади. (Абсолютного монарха) він називав «добрим господарем держави», закликав упокорюватись йому, жити доброчинно і в зла­годі.
Значення соціально-етичної концепції П. Гассенді переоціни­ти важко. Вона відкривала для соціального пізнання ще один, затьмарений досі схоластикою, бік суспільного буття — його моральну складову. Повертанням моралі до людини та її реального життя П. Гассенді зробив до розвитку соціальної філософії такий самий фундаментальний внесок, як Н. Макіавеллі — вчен­ням про матеріальний інтерес, Ф. Бекон — увагою до дослідних засад суспільного життя, Р. Декарт — обґрунтуванням засад ус­відомлення діяльної сутності соціального.

Етична концепція П. Гассенді мала не тільки теоретичне, а й широке практичне значення. «Епікурейський священик», як інколи називали П. Гассенді, намагався сформулювати на її ґрунті загальні правила суспільного життя. Результатом цієї спроби виявилася «договірна теорія походження держави», те­орія, яку практично водночас з П. Гассенді виношував Т. Гоббс. розвивали пізніше Ж.-Ж. Руссо та Д. Дідро, Дж. Мільтон,0. Paдіщев, Ф. Прокопович та багато інших видатних просвітників.

Людину П. Гассенді тлумачив як суспільну істоту (sociabile animal), а суспільство — як результат угоди, укладеної людьми для зручності та безпеки взаємного існування. Угода ґрунтуєть­ся на «природному праві» людини, що відображає (й узгоджує між собою) потяги людської природи та закони розуму. Існуюче законодавство, міркував далі II. Гассенді, не завжди адекватно відтворює «природне право». Це призводить до несправедливості та суспільних конфліктів, уникнути яких можна лише завдяки виваженості у веденні державних справ, поміркованості грома­дян, тобто завдяки економічній та соціальній розважливості. Підґрунтям «природного права», згідно з П. Гассенді, є приват­на власність. Навколо неї й мають обертатися закони людського співжиття. Головний серед них — «не втручатися в чужі пра­ва, не чинити нікому образ». Власне кажучи, це й повинна за­безпечити держава, керована «розумним монархом». П. Гассенді був прихильником твердої централізованої влади, абсолютної монархії, обґрунтовував суспільне значення порядку, організо­ваності та злагоди, «громадянської розважливості» та дисцип­ліни.

Книга «Зведення філософії Епікура» побачила світ вже піс­ля смерті автора — у 1658 році. Кількома роками раніше були опубліковані праці Т. Гоббса, де зазначені сюжети були викла­дені більш широко та ґрунтовно. Саме тому фундатором «дого­вірної теорії держави» вважають Т. Гоббса. Проте це не зовсім правильно. Обидва мислителі відточували вихідні засади зазна­ченої теорії практично одночасно. Підтримуючи товариські сто­сунки, вони обмінювалися ідеями та спостереженнями, « підштов­хували» один одного до тих чи інших висновків. Останнє дає під­стави для судження про те, що фундаторами «договірної теорії Держави» треба вважати обох філософів. Якщо ж ідеться про роз­галуженість теорії та обґрунтованість висновків, то «пальму пер­шості» слід віддати Т. Гоббсу.

Назад Зміст Вперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua