Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Вступ до філософії
Великі філософи навчальний посібник
Розділ З
ОБЛИЧЧЯМ ДО ЛЮДИНИ

Томмазо Кампанелла
(1568-1639)
«Родился я, чтоб поразить порок: Софизмы, лицемерие, тиранство»

Знаменитий італійський мислитель, представник раннього утопічного комунізму народився біля м.Стіло в Калабрії. З ран­ніх літ допитливий юнак цікавився філософією, особливо тією її частиною, де обстоювались ідеї добра і справедливості, істини і порядку, дійсного гуманізму і людинолюбства. Словом і ділом він намагався утвердити їх у соціальній практиці, за що зазна­вав постійних гонінь як з боку церковників, так і з боку офіцій­них властей, з якими мислитель і громадянин вступив у запек­лу бійку за визволення Південної Італії від гніту іспанської монархії. У 1598 р. Кампанелла був схоплений, засуджений до пожиттєвого ув'язнення, де й написав більшу частину своїх тво­рів, зокрема й перекладений на багато мов світу знаменитий діалог «Місто Сонця». 27 років ув'язнення підірвали здоров'я філософа, але не зломили його волелюбний дух і гуманістичну вдачу: ідеї досягнення справедливого державного устрою отри­мали в творах Кампанелли не лише теоретичне і глибоко грома­дянське висвітлення, але й високоморальне обґрунтування.

Т. Кампанелла створив десятки творів з філософії, що частково були опубліковані, частково розповсюджувалися в рукописах у Німеччині та в інших країнах Європи. Він е автором праць у таких галузях знань, як богослов'я, філософія, етика, політи­ка, військове мистецтво, астрономія, фізіологія і медицина. Перу Т. Камианелли належать такі праці, як «Філософія, дове­дена чуттям», «Про сенс речей», книга на захист Г. Галілея, «Місто Сонця, або Ідеальна Республіка. Поетичний діалог».

Т. Кампанелла закликає до дослідного пізнання природи, ви­ступає проти середньовічної схоластизованої філософії, пропа­гує культурні надбання античних мислителів. Природа, за дум­кою Кампанелли, є «скульптурним аналогом Бога»; всі речі — одухотворені; всі вони прагнуть зберегти своє існування і повер­нутись до першоджерела, тобто до Бога. У цьому прагненні, вва­жав філософ, знаходиться основа релігії. Джерелом пізнання є безпосереднє вивчення «живого кодексу природи»; пізнання базується па чуттєвому досвіді.

Головний твір Т. Кампанелли — «Місто Сонця» — повністю присвячений моделюванню майбутнього суспільства. У цьому творі філософ обстоює ідеї політичної та економічної рівності, піддає критиці експлуатацію людини людиною, розробляє про­ект організації суспільства без насильства та соціальної нерів­ності. «Крайні злидні, — писав Т. Кампанелла, — роблять лю­дей негідниками, хитрими, лукавими, злодіями, підступними, брехунами, лжесвідками тощо, а багатство — пихатими, гордо­витими, зрадниками, неуками, що міркують про те, чого вони не знають, обманщиками, хвастунами, черствими, кривдника­ми тощо» (Кампанелла Т. Город Солнца //Утопический роман XVI-XVII вв. — М.,1971.—С.88).

У «Місті Сонця», про яке розповідає настоятелю готелю мо­реплавець, що повернувся з далекого походу, немає приватної власності; немає «негідників і нероб»; всі працюють; всі всебіч­но розвинуті — як фізично, так і духовно; в місті панує розпо­дільна рівність; кожен отримує за потребами. У цьому місті немає сім'ї; жінки і чоловіки однаковою мірою здійснюють вій­ськову службу; народ обирає державників. Вирішальна роль в організації життя «солярійців» належить науці і вченим, тісно пов'язаним з релігією і священнослужителями. У результаті цього зв'язку створюється магічний культ знань, завдання яко­го — проникнення у таїнство Всесвіту, удосконалення людини і суспільства.

Як і Т. Мор, Т. Кампанелла змальовує утопічну картину ідеального міста, де немає приватної власності та індивідуаль­ної сім'ї. Нове суспільство ґрунтується на праці, що є найбільш шанованою справою. Праця триває не більш ніж чотири роки. Мета цього суспільства — земне щастя «солярійців» (так нази­валися мешканці міста) на засадах рівності, добробуту, вгараздіння та розквіту культури.

Надзвичайно великого значення філософ надавав розвиткові науки та техніки. Він розглядав їх як головне джерело розвит­ку суспільства, засаду зміни суспільних відносин. Важлива роль відводилася освіті та вихованню. На думку Т. Кампанелли, керівництво суспільством, яке він називає «комуністичним», знаходиться в руках вчено-жрецької касти.

У філософській утопії англійця Т. Мора та італійця Т. Кам­панелли багато спільного. Першою серед цього спільного є ідея усуспільнення власності, точніше, ідея побудови суспільства на засадах відсутності приватної власності. Ця ідея, народжена народними низами, зустріла шалений опір з боку як релігійної, так і буржуазної ідеології. Саме тому кожен мислитель, що брав­ся за її більш-менш солідне теоретичне обґрунтування, зазна­вав гонінь і прикрощів як від «світської», так і від «духовної» влади.

Що стосується народних мас, які могли б розділити й підтри­мати пропозиції щодо досягнення «суспільного щастя в рівно­сті», то, по-перше, самі «ідеологи» народу були далекими від нього й боялися (а може, і не зовсім розуміли) вільнолюбної со­ціальної творчості; по-друге, вони висловлювали свої думки у формі, незрозумілій масам у зв'язку із загальним низьким куль­турним рівнем і досить вузьким світосприйняттям народу. На­родна свідомість, що дрімала, повинна ще була пройти шлях Просвітництва, щоб зрозуміти свої власні інтереси. Саме тому ранній утопізм неначе «завис у повітрі».

Пізніше, вже на нових соціальних засадах, узагальнивши ідеї утопістів більш пізнього періоду — Г. Маблі, Мореллі, А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена, до цих ідей звернеться марксист­ська соціологічна думка. А поки що ці ідеї просто відсовували­ся від головних шляхів теоретичного пошуку матеріальних та духовних засад побудови нового (оптимального для різних соці­альних верств) суспільства. Цей пошук пов'язується передусім з іменами Т. Гоббса та Б. Спінози, пізніше — мислителів фран­цузького Просвітництва та матеріалізму XVIII сторіччя. Серед розпорошених хмарин суспільної думки, пронизаної реформо­ваною релігійністю та буржуазним волелюбством, вже ширяли ідеї «суспільної угоди», що визначали магістралі теоретичного пошуку шляхів розв'язання соціальної проблематики цього пе­ріоду.

Назад Зміст Вперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua