Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Вступ до філософії
Великі філософи навчальний посібник
Розділ 2
У ПОШУКАХ ВІЧНОГО

Абу Алі Ібн-Сіна (Авіценна)
(Бл. 980-1037)
«...час і матерія передують усьому тому, існування чого має начало...»

Майбутній філософ народився в містечку Афшана (недалеко від Бухари). Батько Ібн-Сіни служив у Бухарі чиновником фі­нансового відомства. Коли хлопчику було 5 років, сім'я пере­їхала в Бухару, яка на той час була своєрідним центром науки, культури і освіти всього східного світу. Отримавши пристойну освіту і опанувавши професію лікаря, він працював у Хорезмі, Хорасані, Джурджані, Реї, Хамадані та Ісфагані. Падіння дер­жави Саманідів, всевладдя султана Махмуда і фанатичного му­сульманського духовенства змусили Ібн-Сіну переїхати до сто­лиці Хорезму Гургандж, де він жив при дворі хорезмшаха. Піз­ніше філософ переїздить до Ірану, де займає посади лікаря та візиря при різних правителях.

Розповідають, що вже в 10 років Авіценна майже напам'ять знав Коран, добре оволодів граматикою і стилістикою арабської мови. Пізніше він досконало вивчив логіку і математику, фізи­ку і філософію, медицину та інші провідні на той час науки. У 17-річному віці майбутній філософ вилікував від тяжкої не­дуги еміра Бухари, за що отримав право користуватися книга­ми придворної бібліотеки Саманідів. Це одна з найбагатших книжкових скарбниць близькосхідних країн, що загинула в по­лум'ї під час навали тюрків. Саме з цієї бібліотеки — нею Авіценна користувався близько трьох років — виходять коріння глибинної освіченості філософа, широта його поглядів, енцик­лопедизм і гуманістична спрямованість світогляду.

Авіценна — «князь вчених», як його називали сучасники, ко­ментував і поглиблював філософське вчення Арістотеля, розроб­ляв проблеми гносеології та логіки, розмірковував над питан­ням про взаємини Бога та світу, душі та тіла, справедливості та моралі.

Ібн-Сіна намагається відродити інтерес до філософського пі­знання природи, вивільнити науку з обіймів теології. Однак фі­лософські погляди Ібн-Сіни — суперечливі. У них органічно пе­реплітаються наукові і позанаукові (теологічні) тенденції. Світ, вважав філософ, виникає шляхом еманації з Божества, але не за волею Бога, а в силу природної необхідності. Бог є абстракт­ним і невиразним, природа — матеріальна і не менш вічна, ніж Бог. Полемізуючи з Арістотелем, Ібн-Сіна вважав форму невід­дільною від матерії, заперечував «перший двигун», висловив нову для тих часів думку про те, що рух потенційно знаходить­ся в самій матерії. Філософ намагався проникнути в таїнство взаємозв'язку часу і руху; підкреслював, що в природі панує закономірність, яка аж ніяк не порушується божественним впливом.

Ібн-Сіна не заперечував релігію, але обстоював власну точку зору, яка нерідко суперечила основним постулатам ісламу. Тим самим він виборов славу «вільнодумця» й накликав на себе гнів реакційного мусульманського духовенства.

Філософська позиція вченого позначена утвердженням ідеї вічності світу та прагненням до справедливості як до найдорогоціннішої прикраси людських відносин і вчинків, до високої освіченості людей, до культури та духовності. Ця концепція ґрунтується на вченні Авіценни про душу, її розумний первень, споглядальну та практичну складові. «Людська душа, — писав філософ у «Книзі спасіння», — є невмирущою, нетлінною. Вона не гине разом з тілом, а з'єднується з ним у годину «страшного суду », переживає, як і тіло, блаженство раю та жахи пекла. Саме душа дозволяє людині жити осмислено, керує її вчинками, спря­мовує їх до моральності. Справедливість, як ідеал, можлива при постійному вдосконаленні душі через пізнання, що поступово звільняє душу від кайданів чуттєвості й наближає її до янголів». На цій стадії, підкреслював Авіценна, досягається «останній щабель людяності». Така людина уподібнюється до янгола й стає намісником Бога на землі.

Як бачимо, соціальна та етико — психологічна концепція Авіценни позначена містицизмом та релігійністю. Проте це не за­вадило філософу отримати визнання в колах освічених людей своєї доби й заслужити репутацію вільнодумця в середовищі служителів культу. Містицизм Авіценни мав конкретно-історич­ну зумовленість. Його соціальна функція, за визнанням сучас­них філософів, була прогресивною й опозиційною щодо панів­ної релігійності.

Творчість Авіценни — а його науково-філософська спадщи­на налічує понад 200 праць, провідними серед яких є «Книга зцілення», «Книга спасіння», «Книга знання» та «Медичний канон» — вважають вершиною арабомовної філософії Близько­го Сходу. Після смерті Авіценни спостерігався її певний спад. І лише через 100-150 років, уже в далекій Іспанії, заполум'яніла нова філософська зірка. Арабський світ, а згодом і весь світо­вий філософський загал, почули ім'я великого кадія (судді) Кордови, лікаря й радника халіфа Абу-аль-Валіда Мухаммада ібн- Ахмада-ібн-Рушда (Аверроеса).

Назад Зміст Вперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua