Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ другий
ПРОБЛЕМИ ОНТОЛОГІЇ ТА ГНОСЕОЛОГІЇ


Онтологія — вчення про суще, першооснову, систему найзагальніших понять матерії, за допомогою яких осягається, усвідомлюється дійсність. Ще в XVII ст. німецький філософ Ральф Гоклініус, розглядаючи суть буття, ввів поняття онтологія для визначення окремої галузі філософського знання, що вивчає суть і зміст буття світу, основи всього сущого: матерію, рух, розвиток, простір, час, необхідність, причинність тощо. Проблемам онтології присвячені майже всі філософські системи. Зокрема, починаючи з XVII ст. у Києво-Могилянській академії в курсах метафізики висвітлювалися питання онтології: взаємодія буття і суті, суті й існування та ін. Тоді ж вважалося, що буття має три основні визначення: єдине, істинне і добро. У першій половині XX ст. в Європі філософське життя характеризується пошуками, спробами створення загальної онтології, формулюється не тільки концепція неотомізму з його давніми теологічними поясненнями буття, а й феноменологія Едмунда Гуссерля з відмовою від гносеологізму і філософія Макса Шеллера, спрямована на прорив до реальності. Найповніше проблема онтології відображається в неореалістичній новій онтології Миколи Гартмана, німецького філософа — ідеаліста, де пізнання виступає вторинним. Поширений у 20 — 60-х роках XX ст. екзистенціалізм розвинув суб'єктивну онтологію. У центрі філософії Мартіна Хайдеггера стоїть проблема змісту буття, що розкривається через аналіз суб'єктивного людського існування. Екзистенціаліст Жан-Поль Сартр прагнув створити феноменологічну онтологію.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua