Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ТРЕТЯ
СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ
2. Антикласицизм у філософії XX ст.

Російській космізм.
  Однією з філософських течій, орієнтованою на гуманістичний погляд на людину і світ, став російський космізм, її засновниками виступили російські філософи Микола Федоров, Володимир Соловйов, Костянтин Ціолковський, Володимир Вернадський, Павло Флоренський та ін. У їх творах ставились проблеми єдності людини з космосом, космічної природи людини та космічних масштабів людської діяльності. Людське суспільство розглядалося не як випадкове явище у Всесвіті, йому призначалося стати могутнім фактором у космічній протидії хаосу, збільшенні ентропії. Науково-технічні проекти Костянтина Ціолковського стали фундаментом сучасної космонавтики, технічним доповненням до «космічної філософії». Космосу, заповненому різними формами життя, і людині, її розуму та творчості, відводилося основне місце.

  Ідеї російського космізму зримо втілилися у вченні Володимира Вернадського про роль в історії Землі та Всесвіту біосфери та особливо ноосфери як сфери людського розуму. Поняття ноосфера введено у 20-х роках ученими Емілем Леруа та П'єром Тейяр де Шарденом для визначення нової оболонки Землі, що виникла над біосферою і складається з духовної, розумової енергії людства. Володимир Вернадський глибоко досліджував значення біосфери у формуванні Землі, великі потенції ноосфери, що поширюється з розвитком науки і техніки.

  Деякою протилежністю, своєрідною альтернативою космізму, а також різним сцієнтичним та техніцистичним теоріям, став антисцієнтизм. Розвінчування ілюзій техніцистично-сцієнтичного оптимізму викликало до життя різні «антиутопії». Немало письменників працювали в жанрі антиутопій. Серед них Герберт Уеллс, Еміль Сінклер, Берт Бредбері, брати Стругацькі та ін. Класичними вважаються твори Євгена Замятіна «Ми», Отто Хакслі «О дивний новий світ» та твори Дж. Оруела. У них відображено різко критичні зразки «машинізованого» майбутнього, ототожненого з тоталітаризованою державою, де наука та техніка доведені до досконалості, через що задавлені свобода та індивідуальність людини. Ця соціальна критика звучить своєрідним гуманістичним застереженням людству.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua