Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ПЕРША
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ВЧЕНЬ
4. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

Епоха Просвітництва в Європі.
  Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. у більшості країн Європи відбуваються нові соціокультурні зміни у суспільному житті, що знаменували початок нової епохи — епохи Просвітництва. Філософи епохи Просвітництва виступали з різкою критикою феодального ладу та релігії, вимагали встановлення нових прогресивніших суспільних відносин, вірили у Людину, її високе покликання та розум з його безмежними можливостями, вважали, що поширення освіти, пропаганда наукових знань, ідей добра та справедливості виступають універсальними засобами суспільного прогресу. Оптимізм Просвітництва історично обумовлений бурхливим розвитком капіталізму, науки, її виходом за межі університетів та дедалі більшого перетворення на реальну соціальну силу. В Англії у філософії епохи Просвітництва формуються нові форми матеріалізму: деїстичний матеріалізм та ідеалізм — суб'єктивний ідеалізм. Усі філософські напрямки епохи відчували безпосередній вплив ідей Джона Локка. Яскравим представником Просвітництва матеріалістичного деїзму тоді виступає Джон Толанд. Учень і послідовник Джона Локка, Джон Толанд продовжив та поглибив критику релігії та церкви з позицій раціоналізму, деїзму та матеріалізму. У творі «Християнство без таємниць» спрямовується критика проти містицизму та ірраціоналізму християнської релігії. В іншій праці — «Листи до Серени» сформульовано одне з найважливіших положень матеріалізму: єдність матерії та руху, обґрунтовано те, що матерія — це і є основа мислення.

  На початку XVIII ст. філософи — просвітники становили загрозу для феодальної ідеології, захисники якої не бажали залишати свої позиції без боротьби. Ці кола підтримували Джорджа Берклі — одного із запеклих ворогів просвітництва, засновника суб'єктивного ідеалізму. У зруйнуванні матеріалізму як основи «шкідливого безбожжя» та обґрунтуванні «імперіалізму», тобто в ідеалізмі, захисті й пропаганді релігії, Джордж Берклі вбачав основну мету. Спираючись на сенсуалізм Джона Локка та його вчення про первинні та вторинні якості, Джордж Берклі прийшов до суб'єктивно-ідеологічного тлумачення природи відчуттів: по-перше, ототожнив властивості речей з відчуттями властивостей; по-друге, видав відчуття за єдину реальність, а речі трактував як комбінування відчуттів та ідей. Суть концепції відображено у відомому висловлюванні Джорджа Берклі «Бути означає сприйматися почуттями». З таких позицій випливало прагнення дискредитувати основне поняття матеріалізму — поняття матерія. Спираючись на вчення Джона Локка про суб'єктивність вторинних якостей, Джордж Берклі зробив висновок про суб'єктивність і первинних, стверджував, що яблуко — це сукупність жовтого, червоного, кислого, круглого, соковитого (вторинних якостей), тобто сукупність людських відчуттів. Що ж залишається від яблука, якщо відкинути відчуття жовтого, кислого тощо? Нічого. Джордж Берклі додає: якщо матеріалістам подобається називати це ніщо матерією, то тоді можна погодитись, що матерія та ніщо — це те ж саме. Оскільки немає чуттєвого сприйняття матерії, а є лише сприйняття окремих речей, кожна з яких — це сума відчуттів, то матерії не існує. Послідовний розвиток суб'єктивно-ідеалістичної точки зору неминуче приводить до соліпсизму (сам, єдиний), тобто визнання реально існуючим лише одного сприймаючого, мислячого суб'єкта.

  Абсурдність соціалізму розумів і сам Джордж Берклі, а тому всілякими засобами намагався подолати, прагнув довести безперервність існування, речей, виводячи її з одночасності сприйняття речей багатьма людьми, ввів поняття «скрізь проникаючого вічного духу», тобто Бога, сприйняття якого й забезпечує, врешті-решт, безперервність існування світу. З позицій суб'єктивного ідеалізму намагається виробити нове обґрунтування буття Бога: чуттєві речі реально існують і сприймаються безмежним духом, а тому безмежний дух чи Бог існує. Такий доказ буття Бога не підтримало навіть англійське духовенство через суб'єктивізм. Абсолютизуючи відчуття, повністю відокремлюючи від них об'єктивний зміст, Джордж Берклі дійшов помилкових філософських висновків. Суб'єктивні погляди Джорджа Берклі критикували матеріалісти та ідеалісти, теологи та поети.

  З критикою філософії Джорджа Берклі виступив ще один представник суб'єктивного ідеалізму, Девід Юм — скептик, засновник агностицизму (вчення про принципову непізнаваність світу). Розглядаючи реалії як потік вражень, вважалося, що причини, які викликають відчуття, принципово неможливо пізнати, тобто не можна достовірно знати, чи існує навколишній світ поза межами відчуттів людини. Але не можна довести й те, що світ об'єктивно не існує, а виступає лише комплексом відчуттів людини. На захист своєї точки зору Девід Юм наводив аргументи: досвід дає людям знання тільки про минуле. Звичка ж змушує робити висновки за аналогією, але не може дати достовірного знання. Не можна пізнати й причинний зв'язок. Агностицизм Девіда Юма мав вплив на ідеалізм, став джерелом неопозитивізму. Вчення Девіда Юма завершує розвиток емпіричної традиції.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua