Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ПЕРША
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ВЧЕНЬ
3. Філософія Західної Європи

Софісти.
  Вершина розвитку античної грецької філософії припадає десь на другу половину V — кінець IV століття до н. е. Тоді чітко проявилася тенденція виділення проблеми людини у системі інших проблем навколишнього світу. Людина стає спеціальним предметом філософствування. Особливо яскраво ця тенденція виявляється у софістів (від грецьк. sophia — мудрий), які за платню навчали «мудрості». З певною часткою іронії філософ Сократ говорив про вчителів мудрості, що коли навчають мудрості, то самі мають бути мудрими. Пізніше софізмом стали називати філософський напрямок, представники якого основну увагу приділяли не систематичному засвоєнню учнями знань, а використанню надбаних знань у дискусіях. Найвідомішими представниками софістів є Горгій, Протагор, Гіппій, Продік, Фразімах, Крітій.

  Вихідний принцип софістів, сформульований Протагором, означав: «Людина — міра всіх речей». Те, що приносить людині задоволення, — добре, а те, що спричиняє страждання, — погане. У межах теорії пізнання багато хто з софістів стали релятивістами. Так, Горгій вважав, що в теорії пізнання діють три тези. Перша: ніщо не існує. Друга: якщо щось і існує, його неможливо пізнати. Третя: якщо й можливо пізнати, то неможливо передати і пояснити іншому. Та софісти вчили не тільки риториці і філософії, а й займалися математикою, поезією, музикою, астрономією, дослідженням мови.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua