Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ шостий
РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

ГЛАВА ЧЕТВЕРТА
ВІЛЬНОДУМСТВО. СВОБОДА СОВІСТІ
1. Становлення і розвиток вільнодумства

Вільнодумство Середньовіччя.
  Установлення феодального ладу у різних народів відбувалось не одночасно: в Китаї — у III — II ст. до н. є, в Індії — перше століття нашої ери, у Закавказзі та Середній Азії — у IV — VI ст., у Західній Європі — у V — VI ст., в Україні — у IX ст. Це період остаточного формування більшості сучасних релігій. Релігійна ідеологія стала

загальновизнаною ідеологією феодалізму. У феодальних умовах навіть виступи проти релігії часто мали релігійну забарвленість. Однак, незважаючи на виняткове становище релігії у феодальному суспільстві, розвиток вільнодумства не припинився.

  На Сході визначним представником вільнодумства став таджицький учений, поет і філософ Омар Хайям, який заперечував істинність священних книг ісламу і високо оцінював науку. Вірші Омар Хайяма «Рубаї» не тільки глибоко проникають у світ почуттів людини, а сповнені філософських роздумів і відвертого вільнодумства. Омар Хайям висміює релігійний заклик відмовитись від земних благ на користь благ, що чекають людину в потойбічному світі, часто повторює і дотепно ілюструє думку, що єдиною реальною дійсністю є дійсність земна, лише вона має цінність.

  Уже вкінці X — початку XI ст. видатний син таджицького народу Ібн Сіна (Авіценна) — учений, філософ, поет, лікар — висуває теорію двоякої істини, намагаючись довести незалежність науки і філософії від богослов'я і цим самим звільнити розвиток наукової думки від контролю духовенства. У своїх працях Ібн Сіна заперечував божественну ідею створення світу, стверджуючи, що світ має дві субстанції - матеріальну й ідеальну. Теорія двоякої істини мала тоді прогресивне значення.

  Ідеї Ібн Сіна знайшли свій подальший розвиток у поглядах видатного мислителя арабського світу Ібн Рушда про вічність матеріального світу. Філософ доводив панування в світі суворої необхідності, відкидав чудеса і втручання Бога у звичайний перебіг подій. Продовжуючи розвивати теорію двоякої істини, Ібн Рушд вважав, що шлях до вдосконалення людини лежить через науково-філософське знання, а не через містику й аскетизм, як твердять богослови. Через араба Ібн Рушда, який народився і займався наукою і філософією у завойованій арабами Іспанії, вчення про двояку істину потрапляє до інших європейських країн, де стає відомим під назвою аверроїзму. Незважаючи на переслідування аверроїзму католицькою церквою, на його офіційне засудження у 1513 році на Беневентському соборі, аверроїзм поклав початок тому просвітительському вільнодумству, яке підготувало матеріалізм XVIII ст.

  Значну роль у розвитку вільнодумства і матеріалізму епохи Середньовіччя відіграв англійський філософ і природознавець Роджер Бекон, який став передвісником дослідної науки XXIII ст., вказував на безплідність відірваного від життя схоластичного методу, пропагував значення досвіду та експерименту в розвитку наукового знання. На думку Роджера Бекона, філософія повинна спиратися на досвід, конкретні науки, особливе місце серед яких відводив фізиці й математиці. Значне місце в творах Роджера Бекона посідає розкриття неуцтва й аморальності християнського духовенства. Незважаючи на те що Роджер Бекон утримувався від критики релігійних догматів, церква вбачала в його філософських і антиклерикальних поглядах небезпеку. За наказом духовних властей Роджера Бекона ув'язнено на 14 років. Незважаючи на те що в Європі V — XIV ст. панували теологія і церковна схоластика, видатні вчені, мислителі боролися за звільнення філософії з-під влади релігії. Значну роль у поширенні ідей вільнодумства у Середньовіччі відіграли численні народні антиклерикальні рухи (павлікани — у Візантії, богоміли у Болгарії, катари — у південній Франції та Італії, лолларди — в Англії, таборити — у Чехії та ін.).

  Відображаючи в релігійній формі соціальний протест поневоленого селянства й міських низів проти феодальної експлуатації, ці рухи піддавали критиці державну релігію, що стояла на сторожі інтересів дворянства і духовенства. Значне поширення вже у XIII ст. набирає продукт народного вільнодумства анонімні твори «Про трьох обманщиків» та ін. У 70-ті роки XIV ст. в Росії в епоху до матеріалізму і вільнодумства наближалися окремі групи єретичних течій: стригольників і в кінці XV ст. — новгородські єресі. У 40-х роках XVI ст. ідеї вільнодумства знаходимо у висловлюваннях Іоанна Пересвєтова, який байдуже ставився до Святого Писанія і виступав проти релігійного гніту. Однак найвидатніші вільнодумці XVI ст. — Михайло Башкін і Федір Косой. Заперечував Михайло Башкін деякі догмати православ'я, виступав проти кріпосництва і за це його запроторили до монастиря. Федір Косой був ченцем, але зрікся чернецтва і став на шлях заперечення потойбічного життя й безсмертя душі, а також багатьох інших положень православ'я. Вчення Федора Косого викликало появу численних богословських трактатів, з яких до сучасності і дійшли відомості про нього. Представником вільнодумства в Україні був один з видатних учених пізнього середньовіччя Юрій Дрогобич — учений енциклопедист, доктор філософії, медицини і вільних мистецтв, магістр астрономії, професор ряду університетів Європи. Юрій Дрогобич мав великий вплив на багатьох діячів епохи Відродження, у тому числі й на Миколу Коперника. Одним з перших сприяв поширенню гуманістичних ідей в Україні.

  Отже, хоча виступи проти релігії в період Середньовіччя були майже неможливі, окремі ідеї вільнодумства знайшли поширення в усіх країнах Європи. Ці ідеї підготували ґрунт для нового, нового ступеня вільнодумства — вільнодумства буржуазного суспільства.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua