Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ шостий
РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

ГЛАВА ТРЕТЯ
РЕЛІГІЇ ТА ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ
2. Сучасна релігійна ситуація в Україні

Іслам.
  Нині триває процес повернення до Криму кримських татар. Послідовниками ісламу в Україні є також представники тих народів, які сповідували його з дідів — прадідів. Це — татари волзькі, дагестанці, азербайджанці, узбеки, абхазці та ін. Тепер щоденно виконують хоча б дворазовий намаз 10 — 12 %. За підрахунками самих мусульман, на території України постійно мешкає 1,5 - 2 млн. мусульман різних національностей. Продовжується відродження мусульманських релігійних громад. Якщо у 1991 році їх налічувалося 34, то на початку 2005 року в Україні діяло 452 мусульманські громади з 436 служниками культу, у розпорядженні яких 151 культова споруда. Більшість громад підпорядковані Духовному управлінню мусульман Криму. Вищим органом влади в Криму є Курултай (з'їзд) мусульман Криму. На Україні діють два самостійних центри ісламу — Духовне управління мусульман України у Києві, створене 1993 року Духовний центр мусульман України у Донецьку.

  Поширення ісламу за межами автономної республіки Крим пов'язане з діяльністю всеукраїнської громадської організації «Арраїд». Основними завданнями цієї організації є благодійна діяльність у різних регіонах України і підтримка культури ісламу. Мусульмани, які живуть в Україні, прагнуть знайти своє місце у процесі розбудови в країні демократичного суспільства.

  Міжконфесійні конфлікти в сучасній Україні не набули такої гостроти, як бувало раніше. Релігійні організації за поодинокими винятками намагаються не долучати державні органи влади для вирішення внутрішніх непорозумінь. Однак не можна не помічати деякі «лінії напруги», що пролягають: між трьома православними церквами; між православними церквами, з одного боку, і греко-католицькими громадами і Римсько-католицькою церквою —  з другого; між «традиційними» церквами (включаючи православну, греко-католицьку, римсько-католицьку, а також протестантські деномінації) і нетрадиційними релігійними організаціями.

Сприятливим ґрунтом для міжконфесійного розбрату є відсутність досвіду діалогу між усіма релігіями в Україні упродовж майже всієї її історії.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua