Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ шостий
РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

ГЛАВА ПЕРША
РЕЛІГІЯ: СУТЬ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ
3. Релігія — сфера духовної культури

Функції релігії.
  Розкриваючи функції релігії та її роль у житті суспільства, підкреслимо, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту. Наукова характеристика ролі релігії в людському суспільстві можлива лише в тому випадку, якщо враховуються форми суспільної свідомості — одного із суттєвих компонентів духовної культури. Необхідно мати на увазі, що релігія є творенням людського суспільства, особливою формою пізнання людиною себе самої і навколишнього світу. Не варто пояснювати релігію спрощено — як хибну свідомість, спотворену картину гніту тощо. Це дешевий прийом, і краще відмовитись. Необхідно мати на увазі, що богословська мова є особливою знаковою системою, за якою приховуються реальні людські інтереси. її не так просто зрозуміти.

  Основною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого, насамперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода. Гасло, що релігія є опіумом народу, деякі філософи розглядають як головний аргумент на користь заперечення релігії. Проте в сучасному суспільстві існує потреба втіхи, зняття психологічної напруги, викликаної умовами повсякденного буття. Знищення, хай ілюзорної, компенсації було б актом жорстокості. І можна погодитися з тим, що мова може йти не про знищення релігії, а про заміщення її іншими компенсаторами, які мають гуманістичний зміст. Однак необхідно враховувати й інше. По-перше, головна ідея кожної релігії — ідея Бога як відображення абстрактної людини — не позбавлена гуманізму. По-друге, глобальний гуманізм не заперечує всіх існуючих вірувань, національних традицій, звичаїв, світорозумінні, що склалися, та ін., більше того, їх передбачає і на них ґрунтується. Тому, говорячи про перспективи релігії, мова може йти лише про її еволюцію.

  Однією з важливих функцій релігії є функція світогляду, що полягає в поясненні, що релігія намагається створити власну картину світу, більш того, — власні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства. Зміст релігійного світогляду — не божественний, а людський, або, краще сказати — суспільний, незважаючи на фантастичність.

  Релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких полягає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне. Системі норм і цінностей підпорядковані не тільки дії культу, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської моралі. А оскільки Бог, за висловом Фрідріха Енгельса, є відображенням абстрактної людини, то й релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а людський, суспільний характер.

  За певних історичних умов релігія виконує функцію інтегрування, тобто функцію збереження і зміцнення існуючої соціальної системи. Такою, наприклад, роль католицизму в феодальному суспільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у деяких випадках релігія може стати і прапором соціального протесту, як це було із середньовічними єресями та сектами, з протестантизмом, прихильники якого в епоху зародження боролись проти феодальних порядків. На рівні окремої релігійної організації релігія виконує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців. Однак одночасно релігія розділяє і протиставляє один одному послідовників різних релігій, що простежується і в сучасному релігійному житті України.

  Релігії притаманна також і комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах, а також стосунках у межах різноманітних клерикальних організацій і навіть клерикальних політичних партій.

  В умовах сучасного суспільства релігія виконує, переважно ілюзорно-компенсаторну функцію. Не будучи панівною формою масової свідомості, релігія задовольняє тільки особисті почуття віруючих.
Функції світогляду — регуляторна та комунікативна функції релігії в силу збереження релігійних організацій їх масштаби визначаються особливостями конфесійних течій і категоріями віруючих, на яких впливає реальна дійсність. На рівні суспільства зникає інтеграційна функція релігії: об'єднує лише віруючих певної конфесії, громади і втрачає роль провідного ідейного фактора, що покликаний зміцнювати суспільну систему.

  Узагалі, роль релігії в суспільстві не можна оцінювати однозначно. Релігія відігравала важливу культурно-історичну роль. У межах релігійних віровчень формувались єдині зразки почуттів, думок, поведінки людей, завдяки чому релігія виступала як могутній засіб упорядкування і збереження традицій та звичаїв. Тоді ж, наприклад, у царській Росії синодальне православ'я використовувалось як засіб пригноблення трудящих. Однією з історичних місій релігії, що набуває в сучасному світі дедалі більшої актуальності, є формування відчуття єдності людського роду, значущості неперехідних загальнолюдських моральних норм і цінностей.

  Отже, вплив релігії на суспільне життя не завжди однозначний. Характер впливу може суттєво змінюватися, набувати специфічних особливостей. Соціальні функції релігійних організацій не тотожні функціям релігії, тому що релігійні організації включаються до загальної системи економічних, політичних та інших суспільних відносин і виконують безліч нерелігійних функцій. У Середньовіччя церква не тільки володіла монополією у сфері ідеології, а й виконувала економічні й політичні функції. У капіталістичному суспільстві релігійні організації активно втручаються в політичне життя, мають власну систему навчальних закладів, займаються благодійницькою діяльністю. Релігійні організації можуть дотримуватися й прогресивних позицій з деяких соціальних і політичних питань. У деяких країнах Східної Європи християнські церкви сприяли боротьбі мас проти іноземних загарбників. Монастирі в Європі протягом тривалого періоду майже єдині культурні центри. Багато релігійних організацій і в сучасності активно виступають за мир, за безпеку народів. У пострадянських суспільствах релігійні організації сприяють національній ідеї, відродження національних церков йде поруч з процесами національного відродження. Релігія — явище багатопланове і багатозначне, виникла як результат специфічних закономірностей розвитку суспільства, і саме суспільні процеси визначать в кінцевому підсумку її долю.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua