Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА ШОСТА
СОЦІАЛЬНА ПРИРОДА ТА ФУНКЦІЇ МИСТЕЦТВА
2. Мистецтво — засіб пізнання світу

Мистецтво — одна із форм суспільної свідомості, форма людської діяльності, яка відрізняється від науки, політики, права, релігії. Мистецтво пізнає дійсність за допомогою художніх образів. Художній образ убирає в себе всі суперечності, усе багатство мистецтва. Усі труднощі художнього процесу пов'язані зі створенням митцем художнього образу. Проблема художнього пізнання світу — одна з головних у курсі естетики, тісно пов'язана з філософською теорією пізнання. Щоб усвідомити суть художнього образу, користуються теорією відображення, що розглядає людську свідомість як образ навколишньої дійсності, як суб'єктивну картину об'єктивного світу. Але філософське розуміння образу не тотожне естетичному тлумаченню. Як відомо, теорія пізнання оперує поняттям образ у широкому гносеологічному розумінні. Коли філософ говорить про образ, має на увазі відображення у свідомості людини навколишнього світу. Образами у філософії є різні прояви психічного стану, відчуття, уявлення, поняття, висновки. Художній образ виступає окремою формою відображення дійсності, тому є справедливим вислів: «суб'єктивна картина об'єктивного світу». Але естетичний зміст поняття образ належить до філософського як специфічне до універсального.

  Художній образ — не тільки гносеологічна, а й естетична категорія. Від категорій наукового мислення художній образ відрізняється живою безпосередністю. Художній образ не тільки відображає факти життя, але й несе у собі специфічні узагальнення життєвих явищ, проникає в їх суть, розкриває їх внутрішній сенс. Художній образ — це особлива форма пізнання дійсності у мистецтві. Але слід відрізняти поняття художній образ не тільки від поняття образ у філософії, але й від поняття образ зображення. Документальна фотографія, технічний малюнок, документальний фільм тощо мають зображальну наочність, але не належать до мистецтва. У мистецтві можуть бути твори, які не мають зображальної наочності, наприклад музичні, художні, ліричні твори тощо. Поняття художній образ твору значно ширше, а ніж поняття образ-герой, образ-персонаж, тому що у творі мистецтва все має художній характер: і сюжет, і композиція, і колорит, і оркестровка, і всі інші елементи. Але у художньому творі може бути один художній образ, наприклад у ліричному вірші або живописному портреті, а може бути і система образів.

   Художній образ має специфічні особливості, серед яких називається метафоричність, асоціативність, парадоксальність. Так, у стародавніх творах метафорична природа художнього мислення визначалася досить виразно у Стародавньому Єгипті — сфінкси, у Греції — кентаври, грифони, у слов'ян — мавки, упирі, водяні та ін.). В художньому творі одне явище розкривається за допомогою іншого. У сучасному мистецтві не відбуваються такі наочні зміни; характери героїв розкриваються у їх діях, у зв'язках з навколишнім світом, у ставленні до природи, людей, до себе тощо. Мислення художника є асоціативним, розкриває одне явище, але намагається викликати за асоціацією інше (наприклад, твори Олександра Тарковського, Олександра Довженка та ін). Крім того, художній образ може будуватися на парадоксальних принципах мислення. Саморух — характерна риса художнього образу, вважає мистецтвознавець Юрій Борєєв і не можна не погодитися. Життєвий матеріал, покладений в основу твору, може вести художника, і інколи художник робить зовсім інший висновок, який відрізняється від початкового (наприклад, романи Льва Толстого «Анна Кареніна», Івана Тургенєва «Батьки і діти», Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін», Ганса Флобера «Мадам Боварі» та ін.). Художній твір з багатим змістом може сприйматися по-різному за кожної епохи, наприклад, п'єси Вільяма Шекспіра йшли на сценах театрів з кінця XVI ст. І в сучасності безліч театральних колективів продовжують грати їх, але трактуються відповідно до своєї епохи, свого розуміння. Ернест Хемінгуей порівнював художній твір з айсбергом, коли невелику частку видно на поверхні, а суттєве, головне ховається під водою.

  Художній образ — багатозначний, має глибокий зміст. Кожна епоха має свої риси у художньому образі, властиву недомовленість. Художній образ — це система думок. І автор не завжди повністю та всебічно розкриває їх. Якби художній образ повністю розкривався, то перестав би цікавити людину. Коли художній образ не повністю розкритий митцем, сприяє розвитку у публіки її фантазії, уявлення, перетворює публіку у творця мистецтва. Художній образ відповідає багатоплановості, багатогранності дійсності. Осягнення художнього образу — це нескінченний процес наближення і поглиблення. Важливою особливістю художнього образу є індивідуальна певність. Художній образ виступає або як деяке зображення тих чи інших явищ дійсності, або як вираження дій духовного життя людини. Мистецтво показує не самі закони життя, а ті процеси й явища, які відбуваються в житті. Якщо художник бажає показати, в чому суть героїзму, не постулює поняття героїзму , обґрунтовуючи логічними засобами, а знайомить з Ахіллом або Прометеєм, з їх вчинками, які оцінюються людьми як героїчні.

  Кожна подія, кожний факт життя — це завжди складне явище, в якому є закономірне і випадкове, загальне і окреме, зовнішнє і внутрішнє тощо. Ці грані явища важко відокремити, або розкрити суть. Щоб пізнати людину, слід дуже багато дізнатися про неї, перебути чимало разом з нею, «з'їсти пуд солі». У мистецтві художник виявляє головне, суттєве, відкидаючи випадкове. Тому доводиться відбирати, щоб показати необхідне, внутрішнє, головне. А якщо цього не буде, то читачі (глядачі, слухачі) не зрозуміють головного, суттєвого. Художній образ — це індивідуалізоване узагальнення, яке розкривається в індивідуальному і через індивідуальне, яке подається у конкретно-чуттєвій формі.

  Художній образ — це єдність об'єктивного та суб'єктивного. Об'єктивне в образі — це все те, що взяте безпосередньо з дійсності, суб'єктивне — те, що привноситься до образу творчою думкою митця. Об'єктивне, що автор бере у дійсності, це і побачене у природі, і якісь сценки з життя, це люди з їх взаємовідносинами та ін. Суб'єктивне у творі — це те, що гадає автор, що хоче розповісти: думки, оцінки, бачення світу. Художній образ — не тільки відображення окремих явищ життя, а й своєрідний автопортрет митця. За образом завжди стоїть творець. Суб'єктивність — показник самобутності та оригінальності художника. Отже, мистецтво відтворює світ емоційно-чуттєво, в усьому багатстві краси дійсності, тоді як наука лише апелює чіткими, логічно вивіреними поняттями.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua