Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ПЕРША
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ВЧЕНЬ
2. Філософія Китаю

Філософія Китаю в XIX — XX ст.
  У середині XIX ст., особливо після опіумних війн, у духовному житті Китаю сталися серйозні зміни. Лян Цичао, один з видатних представників реформаторської думки, писав, що вчені жили ніби в темній кімнаті, не знаючи, що за її стінами, але раптово в стіні пробили вікно і, визирнувши назовні, побачили яскраве світло, якого ніколи не бачили, а коли знову повернулися і подивилися на кімнату, то побачили, що там темно і брудно. Посилювалося щоденно бажання шукати світло на стороні. В історії філософської думки особливе місце займали ідеї Вей Юаня — одного із засновників доктрини засвоєння заморських справ; Кан Ювеля, який відстоював тезу зміни — це шлях Неба; Тань Ситуна, який вимагав перетворити вчення Конфуція на сучасний лад, а також послідовників Чжан Бінліня— ідеолога руху за нову культуру, і Сунь Ятсена, який став першим тимчасовим президентом Китайської республіки і створив програму відродження Китаю на основі концепції знання і дії.

  Концепції першого покоління філософів XIX ст. поєднані з аналізом історичного уроку, який подала поразка Китаю в опіумних війнах. Так, Вей Юань говорив, що не навчатися старанно у чужоземців — варварів — означає потрапити під їх управління. Вей Юань протестував проти пустих принципів, відірваних від дійсності, підкреслюючи, що покладатися на незбагненну пустоту і не знати, що прогниле конфуціанство некорисне, — це те ж саме, що дотримуватися єретичного вчення Шак'ямуні (Будди) і Лао-цзи, як і роздуми про серце не можуть управляти Піднебесною. А той, хто не шукає причин страждання народу, не займається діяльністю чиновників, не цікавиться питаннями народного господарства та обороною кордонів, не може називати себе вченим. Справжня наука, до якої закликає Вей Юань, має ставитися корисно і шанобливо до дійсності. Адже ще в «Ши цзин» говориться, що «кожен народ щоденно вживає пиво і їжу». Що ж стосується проблем пізнання світу і абсолютної суті речей, вічних принципів, то, за Вей Юанем, про предмети можна сказати тільки «щось певне і тільки

в певний момент». Адже й «взуття не обов'язково повинно бути однакове, його шиють по нозі». Тому і управління має змінюватися з часом і визначатися «вигодами народу», і «чим ґрунтовніше змінюється давнина, тим вигідніше для народу». Така тенденція історичних змін пробиває шлях, як «сотні рік, що течуть в одне море», і хіба можна «їх води повернути назад до гір?». Повага до давнини у Вей Юаня залишається обов'язковою умовою пізнання науки: «триматися сучасності, щоб обмежити давнину — це наклеп на давнину»; «триматися давнини — це обмежити сучасність — це недооцінка сучасності». Недооцінюючи, зневажаючи сучасність, не можна управляти; недооцінюючи, зневажаючи давнину — не можна говорити про науку. Наука для Вей Юаня — вирішальний фактор. Звідси ж формулювалась теза про «необхідність учитися з натхненням, забуваючи про клопітливу повсякденність». Але Вей Юань, як істинний син культури, постійно підкреслював, що справи людини мають «коріння у серці», а «серце людини — серце Неба і Землі».
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua