Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА П'ЯТА
ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ ТА ЕСТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
3. Естетична і художня діяльність

Поняття дизайну.
  В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн — найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяльності за законами краси поза мистецтвом. Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна — це проектна художньо-творча діяльність, що спрямована на розробку елементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями. Отже, дизайн — це формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об'єкти дизайну — промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси тощо. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери та ін. У середині кожного виду можлива також спеціалізація дизайну.

  Здійснення ідеї створення цілісного об'єкта потребує глибокого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моделювання об'єкта, поєднує наукові принципи з художніми в проектному образі і знаходить застосування в інших галузях суспільної діяльності — це так званий соціальний дизайн.

  Виникнення дизайну пов'язано з розвитком промисловості в кінці XIX ст., коли вузька спеціалізація виробництва привела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, що вироблялися промисловим способом. У 1851 році у Лондоні відбулася промислова виставка, враження від якої висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на розвиток науки і техніки, успіхи цивілізації у художній справі поступаються досягненнями минулих століть. Таке ж ганебне визнання напрошується від зіставлення сучасних виробів з виробами наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною пристосованістю та доцільністю»

   Розвиток на початку XX ст. в Україні ідей дизайну пов'язано з діяльністю відомих представників естетики Миколи Страхова, Еміля Страхова, Василя Енгельмейера, Павла Столярова та ін. У 1920 році створені перші організації, що спеціально займалися розробкою дизайнерських проблем. У 1962 році створено Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав філії в багатьох містах, зокрема в Києві, Харкові, Львові, Одесі. У середині 60-х років XX ст. визначається поняття дизайну. Дизайн — це творча діяльність, метою якої є виявлення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але переважно — структурні та функціональні взаємозв'язки, що перетворюють вироби в єдине ціле з точки зору споживача і виробника. Тоді ж виділені специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності. Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні гармонійного предметного середовища, що найповніше задовольняє матеріальні та духовні потреби людини. Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури. Предмети, які є результатом діяльності дизайнера мають відповідати таким вимогам: досконало виконувати своє практичне призначення; бути зручним та безпечним в процесі експлуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційно. Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та об'єму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення тощо. Соціальне призначення дизайну полягає в тому, щоб створювати предмети промислового виробництва, які здатні «задовольняти утилітарні й естетичні потреби людини», тобто стати достойними посередниками між виробниками та споживачами.

  У теорії дизайну з 80-х років XX ст. домінує ідея проектної культури. Зміст терміна «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм інституціонально організованої проектної діяльності, яка функціонально пов'язана із системами управління, планування і є особливого роду виробництвом проектної документації, у мові якої передбачається бажаний результат дій і образ майбутнього об'єкта — речі, предметного середовища, системи діяльності тощо.

  Отже, естетична діяльність у сукупності усіх її видів і форм пронизує усі сфери, галузі людської діяльності, естетизує її, наближує до здійснення ідеалів краси, підносить саму людську суб'єктивність.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua