Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА П'ЯТА
ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ ТА ЕСТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
2. Специфіка естетичної діяльності

Різноманітність естетичної взаємодії дійсності людство відтворило в естетичних поняттях, категоріях. Серед них категорія естетичної діяльності як специфічної здатності людини та людства перетворювати дійсність «за законами краси». Ця діяльність пов'язана з будь-якою людською діяльністю, проте має ряд особливостей. У будь-якій утилітарній діяльності (індивідуальній, колективній) є елементи загальнолюдського значення, змісту, сенсу, які відтворюють загальнолюдську цінність діяльності. Кожен, хто має естетичну свідомість, свідомо або несвідомо працює, діє, оцінює діяльність у взаємодії зі своїми естетичними уявленнями. Тому на ступінь естетичної забарвленості будь-якого виду діяльності справляє істотний вплив: і якість естетичного смаку; і зміст естетичного ідеалу; і розвиненість естетичного почуття, емоцій та уявлень суб'єкта діяльності.

   Естетична діяльність — це будь-яка діяльність у її загальнолюдському вимірі (хоча загальнолюдське не вичерпується естетичним. Разом з красою зміст загальнолюдського складають добро, істина, свобода тощо). Кожній людині красивий будинок подобається більше, аніж непоказний, і на будівництво такої оселі будуть спрямовані всі її зусилля; елегантне плаття приваблює більше, аніж лантухувате, тому вибір за інших рівних умов буде зупинений на першому. Кожен сподівається побачити результат своєї праці гармонійним, пропорційним, привабливим, який прикрашає побут, працю, оселю, зовнішність людини, підіймає її настрій, самопочуття. Мета естетичної діяльності — перетворення дійсності за законами краси, тобто за законами ритму, симетрії, пропорції, гармонії тощо. Це пов'язує естетичну діяльність з діяльністю творчою, яка робить акцент на перетворюючому характері діяння, естетичний намір вносить якісний сенс, «зверхідею» перетворення. Зв'язок між естетичним та творчим характером людської діяльності є діалектичним, відсутність будь-якого аспекту позбавляє сенсу діяльність повністю.

  Мета естетичної діяльності є не зовні, а в людині: завдяки їй у особистості розвиваються якості та здібності, які мають загальне культурне значення. За законом перенесення, у процесі естетичної діяльності формуються, а потім можуть бути використані у будь-якій людській діяльності якості мислення та характеристики ціннісного світу, що наповнюють творчістю та естетичною значущістю будь-який прояв особистості. Серед таких результатів є чуттєве, образне мислення; здатність до емоційного реагування, співвідносну з культурою почуттів; здатність до тонкого, чутливого спілкування з іншими людьми; здатність та здібність до випереджаючого відображення дійсності, яка формується на основі творчої уяви, що має естетичну природу; здатність та здібність до передбачення, випередження тощо.

  Цінності, що створюються у процесі естетичної діяльності, мають вічний характер. Наприклад, фізика за два віки пройшла шлях від Ісака Ньютона до Альберта Ейнштейна. Є галузі, де не діють закономірності, що відкриті Ісаком Ньютоном, де діє фізика Альберта Ейнштейна. Але знахідки, зроблені Рубенсом чи Рембрандтом, не стали менш значними з появою шедеврів Матісса чи Ван Гога. Еміль Золя, Чарльз Діккенс, Віктор Гюго стоять поряд, а не нижче аніж Анатоль Франс, Бернард Шоу, Еріх-Марія Ремарк тощо. Більше того, те, що передбачено у XVI ст. Босхом або у XIX ст. Діккенсом, набирає своєї істинної значущості та життєвого наповнення у XX ст. Естетична діяльність породжена трудовою діяльністю та існує як її частина. Тому необхідно враховувати таке: естетична діяльність — це необхідний аспект суспільної практики, на підставі якої розвивається естетичне виробництво (творчість і свідомість) та естетичне споживання; естетична діяльність — атрибут (істотна властивість) будь-якої соціальної діяльності, що створює довершену річ, досконалий твір, породжує відточену думку (ідею); однак естетичну діяльність можна розглядати як окремий вид діяльності, яка існує самостійно. Так характеризується вид діяльності, де безпосередньо та в основному розв'язуються естетичні завдання.

  Отже, естетична діяльність внутрішньо неоднорідна, співвідносна з усіма видами людської діяльності, але ступінь її наявності залежить від спрямування особистості на перетворення світу за законами краси, тобто від розвиненості естетичної потреби; здатності особи до такого перетворення, тобто від розвиненості естетичних умінь, навичок, знань тощо; умов, за яких ця діяльність здійснюється. Обставини можуть сприяти як реалізації якостей та потреб особи, так і їх формуванню. Види естетичної діяльності співвідносні з наявністю естетичної та іншої мети, що є метою такої діяльності, а також з характером предмета, що перетворюється.

  Власне естетична діяльність — діяльність, що спрямована на досягнення будь-якої не утилітарної мети. Це художня діяльність, за винятком архітектури та декоративно-побутового мистецтва. Інша справа — духовна користь, які дістає особа у процесі спілкування з другом, читання книги або сприйняття величних явищ природи, тощо. Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та навколишнього середовища, що перетворюються за законами краси, а й сама людська суб'єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню та іншими навичками і умінням, що мають естетичну природу.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua