Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА ЧЕТВЕРТА
ЕСТЕТИКА: РОЛЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА
1. Предмет естетики: роль, місце в системі філософських знань

Естетика — слово грецьке (aistheticos) — те, що має чуттєвість, сприйнятливість. Поняття осмислення ввійшло в науку в середині XVIII ст. Уперше застосовано німецьким філософом Анрі Баумгартеном для визначення нового розділу філософії. Естетика — галузь знань, що вивчає емоційно-чуттєве сприйняття дійсності, діяльність, в основі якої лежить уявлення про красу та її результати, зокрема, мистецтво, вивчає найзагальніші закони розвитку мистецтва та різноманіття естетичного ставлення людини до світу (природи, суспільства, людини та її діяльності в усіх життєвих сферах: професійно-виробничій, науково-пізнавальній, суспільно-політичній, сімейно-побутовій, дозвіллі). Естетика, естетичне як головне її поняття, аналізує найзагальніші характеристики якості, притаманні різним естетичним об'єктам дійсності.

  З естетичними властивостями явищ, процесів, предметів людина зустрічається повсякчасно. Це і архітектурні споруди, і технічні об'єкти, і ландшафтно-паркові зони, і інтер'єри приміщень, і вбрання індивіда, і твори мистецтва, що створені працею людини, і гуманні вчинки особи тощо. Філософ Александер Баумгартен назвав розділ «Теорія чуттєвого сприйняття» стисло «Естетика». Поступово поняття естетика твердо укоренилась у філософській термінології. Естетичне сприйняття не тільки з практично-утилітарних позицій, а й викликає естетичні почуття, переживання, насолоду, тобто естетичну взаємодію предметів, явищ дійсності. Естетична взаємодія з навколишнім світом визначає потребу та здатність особи захоплюватись незвичайністю та красою явища, процесу, предмета і засобами, методами, їх зміни, результатами творчості, відчувати естетичну насолоду від самого процесу діяльності. Естетика потрібна не тільки митцю, художній інтелігенції, як основи світогляду для творчої діяльності, необхідна будь-якому фахівцю. Вивчення естетики формує естетичну свідомість майбутнього спеціаліста та розвиває уявлення, фантазію, художньо-образне мислення, потребу сприймати красу і отримувати від неї насолоду, бажання опанувати, цінувати і розуміти мистецтво, красиво поводитися тощо.

  Опанування естетикою, знанням дасть змогу оволодіти комплексом знань і вмінь. Зокрема: розуміти логіко — філософську структуру естетичного знання як галузі знань загальногуманітарного циклу та естетичне значення суто професійних факторів; уміти пояснити явища естетичних цінностей та їх роль у людській діяльності; впевнено оперувати естетичними категоріями і поняттями на основі знання форм і типів культур, естетичної спадщини мислителів світу, сучасних естетичних уявлень; бути здатним у випадку професійної необхідності до компетентного діалогу з експертами — мистецтвознавцями; засвоїти правила й оволодіти естетикою поведінки.

  Естетику вже з XVIII ст. почали вважати наукою, що вивчає філософію прекрасного, або філософію мистецтва.
  Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої реальності природи, суспільства, людини та її діяльності в усіх життєвих сферах. З естетичними властивостями явищ і предметів зустрічаємося, коли розглядаємо квітучі сади, архітектурні споруди сучасності чи сивої давнини, технічні об'єкти, що створені працею людини, коли пишаємося високогуманними вчинками людей, високохудожніми творами мистецтва. Люди, чутливі до краси, мають естетичне чуття. Естетичні почуття, переживання, естетична насолода  виступають як вияви естетичного ставлення до предметів або явищ дійсності. Різноманітне естетичне ставлення людини, соціальної спільності, суспільства до дійсності, узагальнюються поняттям естетичне. Природу естетичного вивчає наука естетика.

  Дослідження естетичного припускає аналіз найзагальніших характеристик, які притаманні певним естетичним об'єктам дійсності (прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного та ін.), крім того, природа породження таких явищ у свідомості людини (в естетичних сприйняттях, уявленнях, ідеалах, теоріях та поглядах), а також природа естетичних цінностей. Естетика досліджує загальні закономірності розвитку мистецтва, що проявляються у різних його видах, вивчає і власне процес художньої творчості, її суб'єкт і об'єкт та засоби художньої творчості, процес художнього сприймання мистецтва та ін., тому що мистецтво існує лише у соціально-комунікативній системі: художник — мистецтво — споглядач, або художня творчість — мистецтво — художнє сприйняття. Усі ці прояви втілюються у категорії художнє.

  Поняття художнє стосується мистецтва: діяльності художника, сприйняття мистецтва, оцінки творів мистецтва та ін. Але насправді є такі естетичні явища, процеси, цінності, які не мають художньої ознаки, наприклад, естетичні явища у природі, естетичні риси в поведінці, побуті, в утилітарних формах людської діяльності. Художнє слід розглядати як «прикметник від іменника» мистецтво. Художня потреба — це потреба у мистецтві, художня оцінка — це оцінка мистецтва; художня творчість — це створення мистецтва, художнє сприймання — це сприйняття мистецтва тощо. Інакше кажучи, художнє виступає як вид естетичного, що є родовим поняттям; художня діяльність — вид естетичної діяльності, художня творчість — вид естетичної творчості.

  Категорія естетичного характеризує всю широчінь та різноманітність сфери прекрасного і потворного, трагічного та комічного, низького і піднесеного та їх модифікації у природному і соціальному середовищі, у мистецтві та в утилітарних видах діяльності та взагалі в інших сферах буття. Не існує художніх явищ (музичне, літературне, образотворче та інше), які б не мали естетичної природи і не були б прекрасними або потворними, позитивно-естетичними або негативно-естетичними тощо, але є такі естетичні явища, які не мають художньої природи (краса флори й фауни, фізична зовнішність людини, неорганічні предмети та ін.). Естетика вивчає ціннісне ставлення людини до явищ буття, яке може бути: прекрасним, потворним, сатиричним, гумористичним, трагічним, комічним, піднесеним. Естетика досліджує закономірності естетичної діяльності суспільства, закономірності естетичного сприйняття людиною дійсності тощо. Аналіз естетичної діяльності дозволяє зрозуміти, як людина створює прекрасне у житті, як саме вона сприймає, усвідомлює його. Інакше кажучи, естетика розглядає суб'єкти творчості та сприйняття (художник, публіка, імпровізатор, виконавець, критик), об'єкти творчості, засоби, процеси і результати естетичної творчості й сприймання. Усе це і становить предмет естетики.

  Естетика — галузь філософських знань, народилася в надрах філософії, вийшла з неї і зберегла міцні зв'язки з нею. Якщо філософія розкриває найзагальніші закони природи, суспільного розвитку та мислення, то естетика вивчає найзагальніші закони розвитку мистецтва та різноманіття естетичного ставлення людини до світу. Ставши самостійною наукою (з другої половини XVIII ст.), естетика використовує основну методологію філософії, застосовує всі її категорії; запозичує поняття: буття, свідомість, діяльність, зміст, форму, суть та явище, причину і наслідок; використовує філософські закони та інше. Естетика поєднується з усіма гуманітарними науками, зокрема з етикою. Моральний аспект є складовою естетичних відносин. Взаємодія між людьми — це основа кожного художнього твору (свої правила поведінки у героїв Уїльяма Шекспіра, Федора Достоєвського, Альбера Камю, Франка Кафки, Івана Франка, Олеся Гончара та ін). Естетика пов'язана також і з психологією. Естетичне сприйняття дійсності має чуттєво-емоційний характер, а емоції і почуття вивчаються психологією. Естетика тісно взаємодіє з історією, педагогікою, соціологією, логікою, культурологією, з економічними, природними та технічними науками, оскільки естетичне присутнє у різноманітній дійсності.

  Естетика — теорія мистецтва, виступає методологією мистецтвознавчих наук: історії мистецтва, теорії мистецтва, художньої критики. На відміну від інших предметів, що їх створює людина, в яких краса може бути наявною, а може бути і відсутньою, у творах мистецтва має бути обов'язковою, бо твори мистецтва — це завжди естетичні цінності. Якщо фільм або малюнок не приносять естетичної насолоди, то не вважаються художніми творіннями. Мистецтво як плід художньої творчості є предметом дослідження естетичної науки. Але естетика у такому випадку відразу зустрічається з тим, що кожним видом мистецтва — літературою, музикою, театром та ін. — займається спеціальна наука: літературознавство, музикознавство, театрознавство. Кожна мистецтвознавча наука досліджує той або інший вид мистецтва, характерні риси і якості. Але існують такі закони мистецтва, які є загальними для всіх видів мистецтва, об'єднують різні галузі художньої творчості. Ці закони і стають предметом пізнання науки естетики, виявляється специфічність законів, у різних видах мистецтва. Отже, естетика не просто наука про мистецтво, а наука, що досліджує загальні закони розвитку мистецтва, це наука про естетичне в дійсності, про суть і закони естетичної свідомості, пізнання і естетичну діяльність людини.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua