Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА ТРЕТЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯ МОРАЛІ
2. Моральна культура особи

Основні види професійної етики.
  Будь-яка професія базується на стереотипних діях, певних технологіях, наповнена типовим змістом, що й відрізняє її від інших. Саме тому належне виконання професійних обов'язків вимагає від її носія повністю певних здібностей, навичок, умінь, завжди залишає відбиток на особистих рисах, моральних якостях та світогляді людини.

  Моральна значущість різних професій не може бути однаковою. Суспільна оцінка тієї або іншої професії зумовлюється її значенням для належного функціонування суспільства, тим, наскільки задовольняє життєві інтереси, особисті потреби людини, яка виконує професійні функції. Чим вищим є соціальний статус професійної групи, тим більше вимог, особливо морального характеру, ставить суспільство до представників професії і тим складнішим процес входження молодих фахівців у професійну сферу діяльності. Деякі професії, що пов'язані з необхідністю постійної взаємодії з людьми, потребують цілого ряду деталізованих норм, що могли б забезпечити моральні  вимоги до професійної поведінки і діяльності. Такі фахівці зобов'язані більше, ніж інші, спиратись на загальноприйнятні норми моралі, мати не лише комплекс спеціальних навичок, умінь, творчих здібностей конкретного різновиду трудової діяльності, але й особливі морально-вольові якості, що й стає передумовою становлення їх як повноцінних фахівців.

  В умовах формування розвитку ринкових відносин, будівництво громадянського суспільства та правової держави, зростання вільного саморегулюючого начала в праці, посилення моральних факторів у системі її стимулів, гуманізації різних сфер праці йде процес постійного розширення кола професій, які претендують на формування власних моральних кодексів. Крім традиційно відомих, — медичної, педагогічної, юридичної, дипломатичної та військової етики, рішуче заявляють про себе адміністративна і депутатська, міліцейська і спортивна, етика вченого й журналіста, інженера і працівника сфери обслуговування. Дедалі очевидним стає те, що прогресивний розвиток сучасного суспільства, усіх сфер суспільного життя залежить від рівня загальноосвітньої та професійної підготовки, загальної культури, моральних якостей працівників. Безумовно, кожна трудова діяльність (незалежно від професії) базується на моральній системі суспільства. В трудовій діяльності можуть обґрунтовуватись особливі моральні норми, що відображають специфіку професійної діяльності. Професійна діяльність, об'єктом якої виступають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. До такої системи належать насамперед: а) ставлення спеціалістів до об'єкта праці (слідчий — звинувачений, лікар — хворий, учитель — учень); б) стосунки спеціаліста з колегами; в) взаємодія спеціаліста із суспільством. Ці відносини і взаємодії вивчаються професійною етикою. Конкретизація ж загальних моральних принципів і норм таких відносин і взаємодії відповідно до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності є основою створення морально-професійних кодексів.

  Суспільний поділ праці поклав початок відокремленню соціально-професійних спільностей. З їх утворенням виникла потреба в регулюванні стосунків між професіоналами та професіоналів з клієнтами. Спочатку це було невелике коло професій, що в процесі подальшої спеціалізації праці дедалі більше диференціювались, у результаті чого виникали все нові й нові професії. Залежно від конкретних історичних умов переважала та або інша сфера професійної діяльності. Ставлення до неї суспільства визначає її цінність. Моральна оцінка професії суспільством обумовлюється двома факторами: по-перше, тим, що професія дає об'єктивно для суспільного розвитку; по-друге, тим, що професія дає людині суб'єктивно, а саме з позиції морального впливу на неї. Будь-яка професія, оскільки існує, виконує певну соціальну функцію. Представники такої професії мають своє суспільне призначення, свою мету. Та або інша професія визначає вибір специфічного середовища спілкування, що накладає відбиток на людей незалежно від того, хочуть вони спілкуватись чи ні. Усередині кожної професійної спільності складаються певні специфічні зв'язки і стосунки людей. Морально-професійні норми історично розвивалися від конкретного до абстрактного. Спочатку їх значення надто конкретне і пов'язувалось з певними реальними діями чи предметами. І лише в процесі тривалого історичного розвитку їх розумний творчий зміст набуває загального, власне морального значення.

   Залежно від об'єкта, знарядь праці, способів, що використовуються, і завдань, що вирішуються, виникає неповторна своєрідність ситуацій, труднощів і навіть небезпеки, які вимагають від людини певного типу дій, психологічних реакцій. У кожній професії свої моральні спокуси, моральні доблесті і втрати, виникають певні суперечності,

конфлікти, формуються своєрідні способи, засоби їх вирішення. До професійної діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, устремлінь, способом мислення, моральних оцінок. Серед різноманітних ситуацій у професійних відносинах починають виділятися найтиповіші, що і характеризують відносну самостійність професій, її специфічну моральну атмосферу. А це, обумовлює специфіку вчинків людей, своєрідність моральних норм їх поведінки. Отже, як тільки професійні відносини, взаємодії набули якісної стійкості, це й привело до формування особливих моральних настанов, що відповідають характеру і змісту праці, відображають практичну доцільність певних форм взаємовідносин і взаємодії між членами професійної спільності і самої спільності із суспільством.

  Кожна епоха має свій комплекс сформованих морально-професійних норм, які стають певною духовною реальністю, а їх засвоєння стає силою, що спрямовує поведінку представника тієї або іншої професії. Морально-професійні норми можуть жити своїм власним життям і перетворюватись в об'єкт осмислення, вивчення, аналізу етичної науки. Витоки професійної етики простежуються ще в рабовласницькому суспільстві. Стародавньогрецький філософ Аристотель вважав її особливою галуззю етичного знання. Допускають також, що стародавньогрецький лікар, батько медицини Гіппократ розробив уперше в історії професійний кодекс у формі клятви лікаря як вихідний пункт розвитку професійної етики. Кожна наступна епоха привнесла свої уявлення морального регулювання професійної діяльності.

  Морально-професійні норми є невід'ємною частиною загальнолюдської моралі та конкретно-історичної моральної системи. Морально-професійні норми, професійно-етичні кодекси, як і моральна система суспільства взагалі, історично і соціально тісно пов'язана з конкретною епохою, є дітищем свого часу, відображенням конкретно-історичних суспільних відносин. Оскільки морально-професійні норми не ізольовані, а є складовою частиною загальної моралі суспільства, і водночас відображають специфічність професійної діяльності, то і професійна етика є частиною загальної етичної теорії.

  Професійна етика, це прикладна соціально-філософська галузь знань, що вивчає походження, суть, специфіку, суспільні функції морально-професійних норм і відносин, закономірностей їх розвитку на різних історичних етапах. Із визначення поняття професійна етика випливає, що об'єктом професійної етики є специфічні, морально-професійні норми, відносини, взаємодії, а також норми, принципи, заповіді панівної в суспільстві моралі, трансформовані до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності, що регулює поведінку професіоналів при виконанні ними функціональних обов'язків, санкціонованих громадською думкою і особистими переконаннями професіоналів. Морально-професійні кодекси, що стали частковим еквівалентом суспільної моралі здійснюють соціальні функції: а) пізнавальну, що реалізується у відображенні об'єктивних процесів суспільно-професійного поділу праці в конкретних історичних умовах; б) регулятивну (забезпечується взаємозв'язок спеціалістів із суспільством; набір специфічних способів, методів праці); в) ціннісно-орієнтаційну (даються уявлення про моральний ідеал професіонала, професійні обов'язок, честь, совість, справедливість та ін.).

  Професійна етика покликана дати теоретичне обґрунтування суті трансформації загальних норм і принципів моралі до специфічних умов професійної діяльності людей відповідно до уявлень про професійний обов'язок, благо, добро і зло, справедливість, совість, честь та інші моральні цінності. Слід підкреслити, що професійна етика розвивається на перетині теоретичного, нормативного і прикладного складових (компонентів) етики. її зміст визначається специфічними завданнями конкретного виду професійної діяльності. На теоретичному рівні розглядається суть, специфіка морально-професійних відносин, їх місце і роль у житті суспільства, сучасне становище і тенденції розвитку. Завдання професійної етики в тому, щоб вивчити складний процес відображення професійних відносин у моральній свідомості, в морально-професійних нормах, провести чітку межу між морально-професійними явищами і явищами професійної майстерності, вивчити суспільні завдання, мету професії і їх значущість у соціальному прогресі, саме цим сприяючи їх успішному виконанню. Нормативний рівень концентрує в собі вивчення та обґрунтування практичних рекомендацій, конкретних моральних норм. Важливо підкреслити, що професійна етика не створює норм, особливих нормативів для спеціалістів тієї або іншої професії. Сама професійна спільність покликана їх обґрунтовувати й пропагувати для захисту професійної честі.

  Завдання професійної етики виховання і дотримання — морально-професійних відносин — на прикладному рівні сприйняття реалізації гуманістичних імперативів у специфічних умовах професійної діяльності, установленні меж бажаного, дозволеного і неприпустимого обґрунтування, морально-професійного ідеалу та певного зразку, еталона, взірця поведінки, нормативного ідеалу в конкретній сфері професійної діяльності. Професійна етика далека від дріб'язкової регламентації поведінки людей, вона своїми рекомендаціями формує у працівників здатність до максимальної моральної орієнтації, до встановлення моральних кордонів застосування творчих методів, тим самим визначає лише основні моральні норми і принципи професійної поведінки. Спосіб же поведінки в кожному окремому випадку визначається сам особою, стає справою її морального досвіду, професійного такту.

  У професійній етиці можна простежити зв'язок тих чи інших видів діяльності та морально-психологічних якостей, поєднання суспільних інтересів із спрямованістю, інтересами і покликанням окремої особистості. Потреби практики визначають мету тієї чи іншої професії та вимагають від працівників відповідного профілю необхідної кваліфікації (професіоналізму, компетенції), з одного боку, її етичної підготовки, що передбачає теоретичне освоєння норм і принципів моралі для застосування їх у професійній практиці, — з іншого. Кожна людина в силу обставин життя постійно в тій чи іншій мірі втягується в рольове спілкування з різними професіоналами, наприклад, з лікарем, юристом, педагогом та ін. При цьому людина очікує від них не тільки кваліфікованого виконання їх обов'язків задоволення її потреб, інтересів, але й уважного, ввічливого до неї ставлення. Тому професійна етика покликана дати рекомендації професіоналам, посадовим особам, у тому числі й керівникам, реалізації професійних функцій. Унаслідок моральна характеристика працівника не може обмежуватись широкими соціальними позиціями, а за необхідності повинна поширюватися на його суто професійні властивості, розглядатися завжди під кутом зору взаємодії відносин, що складаються в межах професії, її місця і ролі в житті суспільства.

  Призначення професійної етики полягає не тільки в тому, щоб розкрити об'єктивні причини виникнення, закономірності і тенденції розвитку морально-професійних відносин, не тільки конкретизувати зв'язки моральних норм, принципів, і оціночних суджень сучасної моралі, уявлень про добро, справедливість, відповідно з особливостями професійної діяльності, але й показати сам характер впливу загальнолюдських моральних норм і принципів на практику професійних відносин, розкрити те, як моральні норми, принципи відбиваються у свідомості представника тієї чи іншої професії і втілюються в його поведінці, ставленні до людини, як споживача професійних послуг. Професійну етику не менше цікавлять і «антиномії професійних вчинків», які виявляються в конфліктних формах поведінки, і у зв'язку з розкриття засобів розв'язання конфліктів у межах конкретної професії. На підставі цього професійна етика пропонує практичні рекомендації з урахуванням конкретних історичних умов і суспільних завдань. Професійна етика покликана також дати рекомендації розкриття причин деформацій морально-професійної свідомості та шляхів, методів їх викорінення.

  Отже, призначення професійної етики пов'язано з гуманізацією суспільної праці. Закладені в традиційних морально-професійних кодексах, кодексах честі лікаря, юриста, педагога, журналіста та ін., гуманістичні імперативи мають загальнолюдське значення. В сучасності, завдяки технічній могутності і ефективності, людина виявляється здатною скоїти (через неуважність, некомпетентність, безвідповідальність) багато зла, у результаті чого гинуть люди, матеріальні і духовні цінності. Зростає диспропорція між скоєним людиною і її здатністю нести моральну відповідальність. Це стає однією з передумов виникнення морально-професійних чи етичних кодексів широкого кола сучасних професій.

  Відомо, мораль виступає надзвичайно важливим елементом людської діяльності, а сама діяльність людей в усій її різноманітності і специфічності не може не накладати відбиток і на специфіку моральної регуляції. До представників професій, що пов'язані з долею, здоров'ям, іміджем, репутацією, інтересами людей висуваються надзвичайно високі моральні вимоги. Це стосується таких видів діяльності, де залежно від морального потенціалу працівників можуть породжуватись дуже гострі моральні колізії, які в інших видах діяльності виникають лише епізодично. Ці гострі моральні колізії мають місце насамперед там, де вирішуються питання життя і смерті, здоров'я, свободи, честі і гідності людини, де моральні якості спеціаліста набувають вирішального значення, де доля одного може значно залежати від моральної спроможності іншого. Більше того, в деяких професіях навіть сама професійна спроможність спеціаліста багато в чому залежить від його моральних  якостей. Це насамперед стосується праці лікаря, юриста, вчителя, керівника, військового, дипломата, журналіста та ін.

   Отже, ідеться про медичну, юридичну, педагогічну, військову, дипломатичну, журналістську етику. Саме в таких сферах діяльності особливо велика залежність однієї людини від іншої, і результати професійної діяльності однієї можуть мати доленосне значення для іншої. До представників популярних професій суспільство в повсякденності висуває уся необхідність підвищення моральних вимог не через їх масовість, а тому, що їх діяльність пов'язана безпосередньо з людьми, їх інтересами. Основною ознакою популярних професій виступає можливість вторгнення в духовний світ людини, в її долю, що і породжує особливі моральні колізії, які тягнуть за собою зміну субординації моральних вимог. Для регуляції колізій, що виникають у повсякденності, окрім загальнолюдських моральних цінностей, потрібні ще додаткові спонукання, у вигляді підвищених моральних вимог, що й викликає до життя необхідність нових видів професійної етики. У трудовій діяльності юриста, лікаря, дипломата, педагога, керівника будь-якого рівня, більше ніж в якійсь іншій, суспільство бере до уваги не тільки рівень освіти, обсяг спеціальних знань, умінь, навиків, але й моральні якості працівника, під якими розуміють стійкі прояви моральної свідомості в діяльності, поведінці і вчинках.

  У суспільстві, незважаючи на те що в основі конкретних обов'язків представників тієї чи іншої професії лежать одні й ті ж вимоги загальної моралі, існують усе ж і специфічні моральні вимоги. Для лікаря, наприклад, основною моральною вимогою є чуйне, уважне, турботливе ставлення до хворого, охорона здоров'я і життя людини; для вчителя — любов до дітей і усвідомлення відповідальності перед суспільством за виховання підростаючого покоління. Професійний обов'язок ученого полягає в сумлінних пошуках істини, об'єктивності наукової аргументації, у служінні прогресу людства; представників правосуддя — у максимальній справедливості (юстиція буквально означає справедливість), непідкупності, неухильній вірності духу закону, об'єктивності в аналізі матеріалів слідства, дотримання почуття міри і такту при проведенні допиту свідків, нерозголошенні таємниці слідства та ін. Звичайно, можуть виникнути заперечення, що, мовляв, усі вимоги не є суто специфічними, що всі люди мають чуйно і уважно ставитись один до одного, бути чесними, правдивими, справедливими. Безумовно, це так, але якість чуйності, гуманності, відповідальності у представників різних професій не тотожна, а має свою специфіку і нюанси. Але якими б додатковими вимогами до поведінки людей не відрізнялись професійні групи, ці вимоги завжди мають відповідний аналог у загальній моральній системі. Тут важливо правильно розставити акценти і бачити те головне, що визначає специфіку морально-професійних відносин. Отже, усі види професійної етики спрямовані на утвердження принципу гуманізму, який базується на загальнолюдських цінностях. Регуляція поведінки людини в суспільстві здійснюється через формування різних духовних цінностей, через багате духовне життя особи. Тому духовно розвинута, моральна людина є і засобом, і метою суспільного прогресивного розвитку.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua