Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА ТРЕТЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯ МОРАЛІ
2. Моральна культура особи

Моральна культура спілкування.
  Найповніше моральна культура особи проявляється і реалізується у культурі спілкування. Спілкування разом з працею і пізнанням є проявами людської діяльності, що називається комунікативною діяльністю. Спілкування є особливою формою людської взаємодії та міжособових стосунків. Без спілкування люди не можуть обмінюватися досвідом, трудовими та побутовими навиками, впливати один на одного. Спілкування є обов'язковою умовою формування інтелекту, емоційної сфери, волі людини. Розвиток індивідуальної свідомості, основних психічних властивостей, здібностей та особистих якостей, форм поведінки і діяльності здійснюється у процесі спілкування (взаємодії) з іншими людьми. Отже, без спілкування не може бути повноцінного розвитку людини як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, є важливою потребою людини і взагалі людського існування.

  Відсутність спілкування людей сприймається як тяжка, непоправна втрата, що може призвести до розладу психічних функцій. Тоді як спілкування може виступати і вищою цінністю, коли цінність спілкування допомагає людині самовизначитись, самовиразитись, самореалізуватись, самоутвердитись, взаємозбагатитись. Гуманістична етика орієнтує на процес спілкування, у якому здійснюється ставлення до людини як вищої цінності, повага її честі та гідності. Ця ціннісна настанова є трансформацією відомого кантівського категоричного імперативу: завжди ставитись до людини, як до мети, а не як засобу. За своєю природою спілкування є соціально-психологічним явищем.

  Мета спілкування — планування і координація сумісної діяльності індивідів, соціальних спільностей, суспільства, тобто обслуговує інші види діяльності — не комунікативні (матеріальну, політичну, духовну тощо). Мета спілкування може перебувати за межами самого спілкування, тобто спілкування здійснюється задля отримання або передачі матеріальних благ (предметів, послуг), інформації; забезпечення взаємодії при виконанні спільної роботи, зміни настрою співбесідника або власного; допомоги іншому тощо. Процес спілкування забезпечується певними засобами мова (слово), погляд, жест, поза, мода, послання тощо, тобто вербальними та невербальними засобами. Залежно від глибини взаємодії виділяють етикетний (формальний рівень рольової взаємодії), безособистісний або функціональний, а також діловий (пов'язаний з виконанням соціальних ролей або соціальних функцій, наприклад члени трудового, навчального колективу тощо), товариський (колеги), дружній, інтимний типи спілкування, або особисті форми (міжособисті), а також спілкування із самим собою. Незалежно від типу спілкування може бути моральним або аморальним залежно від суб'єктивних настанов, інтересів, цінностей (мотивів), суб'єктів спілкування. Оскільки учасниками спілкування є індивіди, які мають індивідуальні особливості сприйняття навколишнього світу та живуть у своєму просторі і часі, у своєму колі предметів, людей, явищ, то можуть виникати суперечності у спілкуваннях і навіть гострі, особливо за різницею у рівні культури, освіти, виховання тощо.

  На зміну одним суперечностям приходять інші і вимагають їх своєчасного розв'язання. Основним у реалізації суперечностей спілкування є моральна культура особи, її моральна активність, дотримання моральних принципів спілкування: рівність, доброзичливість, довіра, повага, толерантність, любов і співчуття, альтруїзм, тактовність, делікатність, уміння вислухати. Аморальне спілкування базується на егоїзмі, користі, помсті, неповазі тощо. Моральна культура спілкування є різновидом людської діяльності, за якої соціоморальна активність спрямована на реалізацію комунікативних суперечностей, щоб перемога залишалась за принципами гуманізму і соціальної справедливості. Моральна культура спілкування передбачає знання культурних моделей поведінки (загальних зразків, етикетних приписів, стратегій) та вміння їх адекватно застосовувати у кожній конкретній ситуації спілкування, а за необхідності знаходити нові.

  Моральне спілкування завжди розглядається як творчий акт. Тут важливі вміння координувати свою поведінку з поведінкою партнера на рівні психофізіологічної взаємодії (врахування гучності (тембру) голосу, швидкості реакцій тощо), інтелектуальних операцій (тезаурус, кмітливість тощо), надавати зворотний зв'язок не викликаючи захисних реакцій, забезпечувати психологічну підтримку, здійснювати самопрезентацію. Отже, моральна культура спілкування вимагає знання і володіння культурними інструментами спілкування, моральними нормами поведінки, що прийняті у соціокультурному середовищі, розвинуті комунікативні здібності, високу моральну культуру особи.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua