Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА ТРЕТЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯ МОРАЛІ
1. Цінності та ціннісні орієнтації у житті людини

Свобода морального вибору.
  У житті кожної людини виникають нерідко складні ситуації, що не просто оцінити, коли слід віддати перевагу певній цінності, прийняти рішення на користь чи на шкоду собі або близьким, колективу, здійснити відповідний вчинок. Ситуації, що ставлять людину перед проблемою поступатися чимось привабливим для неї, заради того, щоб творити, діяти за совістю, незважаючи на відчутні втрати, називаються моральним вибором. Моральний вибір — акт моральної активності, що відображає виявлення людиною своєї автономії, само визначеність, взаємодію із системою цінностей (норми, принципи, ідеали, оціночні уявлення тощо) та способів їх реалізації у вчинках людини та мотиви поведінки. Моральний вибір здійснюється тут і тепер — в умовах, які людині не підвладні. Важливою умовою моральної діяльності індивіда є свобода, можливість морального самовизначення. Без моральної діяльності не може йти мова про моральність як особливий механізм регуляції людських відносин.

  Отже, виникає запитання: чи вільна людина у своїх діях? В історії філософії питання свободи трактувалося неоднаково. Стоїки, Бенедикт Спіноза, Георг Гегель розуміли свободу як пізнану необхідність: людина повинна пізнати зовнішню необхідність як єдиний можливий варіант, тобто підкоритися необхідності, як камінь, який підкоряється силі тяжіння і завжди падає вниз. Пізнання необхідності в її різноманітних проявах дуже важливе тому, що людина, яка не знає стану речей, яка перебуває в полоні ілюзій, не може вважатися вільною. Але це є однобічний гносеологічний погляд на людину. У філософії марксизму (справжній, а не перекрученій пізнішими ідеологами) доведено, що «пізнана необхідність» зовсім не вичерпує уявлення про свободу. Уже в XIX ст. філософська думка стверджує, що пізнання необхідності є лише умовою людської свободи і не вичерпує її суті, пізнання необхідно людині на практиці саме для того, щоб звільнитися від рабської залежності від речей і явищ, визначити свій особистий рух шляхом Добра і Зла. Свобода є здібністю людини діяти зі своїми інтересами і метою, спираючись на пізнану необхідність. У повсякденній практичній діяльності люди зустрічаються не з абстрактною необхідністю, а з її конкретним утіленням у вигляді реально існуючих умов. Отже, свобода не абсолютна, а відносна, тому реалізується в житті шляхом вибору конкретних дій.

  Специфіка етичного аспекту свободи в тому, що людина має справу не з прямим відображенням об'єктивної необхідності в явищах і процесах природи та суспільства, а з нормами, що регулюють поведінку людини. В імперативності норм суспільної моралі виступає необхідність. Треба відзначити, що не завжди моральна необхідність адекватна соціальній необхідності. Убивство людини, за своєю суттю аморальне, а період Вітчизняної війни освячувалось як вбивство ворога Батьківщини. Отже, усвідомлена необхідність розкриває істинний сенс придбання людиною

свободи дії — свободи реалізовувати свої наміри, досягти власної мети, до того ж використовуючи відповідні та необхідні засоби та методи. Деякі умови сприяють людині діяти вільної та моральної свободи. По-перше, не має зовнішнього примусу та заборони. Будь-які примусові прояви людської активності можуть оцінюватися як аморальні. По-друге, для того щоб моральний вибір стався, необхідні рефлексія, спроможність побачити всі існуючі варіанти і зупинитись лише на одному з них. Істинно вільний вибір може здійснитись лише тоді, коли у людини є орієнтири — цінності, ідеали. Уявлення, цінності, ціннісні орієнтації — поняття, що складають зміст моральної свідомості, що реалізується в моральній активності людини. Моральна свобода є діалектична єдність моральної необхідності та суб'єктивної добровільності поведінки, здатність здібність установлення людиною влади над своїми вчинками. Моральна необхідність, власне, є сукупність вимог, що висуває моральна система людської діяльності.

  Моральна свобода є можливість і спроможність людини визначати та реалізувати свою моральну позицію, яка б забезпечувала досягнення мети. Діяльність можна кваліфікувати як моральну тоді, коли діяльність базується на вільному виборі в процесі протистояння Добра і Зла. Моральний вибір є обов'язковою умовою реалізації моральної свободи.

  Об'єктивними умовами морального вибору є наявність найрізноманітніших варіантів з яких можливі будь-які поведінки. Суб'єктивні фактори включають і ступінь морального розвитку особи, засвоєння особою норм моралі, розвинуте чуття обов'язку, совісті, чесності, справедливості та ін. Сама наявність об'єктивних обставин та суб'єктивних моментів ставить питання про свободу людини у своєму моральному виборі. Фаталістична позиція вважає вибір мотивів поведінки, дотримання норм моралі є фікцією, бо вибір мотивів поведінки і дотримання норм моралі,

зумовлений об'єктивними обставинами, а рішення приймається під тиском об'єктивної необхідності. Релятивістська позиція, навпаки, підкреслює абсолютну свободу людини у своєму виборі, що не обмежений ніякими обставинами. Об'єктивність свободи вибору — це наявність варіантів поведінки особи; суб'єктивність — можливість здійснювати вчинки за внутрішніми переконаннями. Суб'єктивна свобода передбачає і дію моральної необхідності, що є саме суб'єктивно усвідомленою потребою людини діяти відповідно до вимог моралі. Отже, об'єктивні обставини дають можливість людині обирати моральний вчинок чи позаморальний, а в силу своєї моральної позиції віддавати перевагу діяти в житті, відповідно до моралі добра і справедливості.

  Кожний вибір залежить від тієї мети, що постає перед людиною, соціальною спільністю або суспільством. Діапазон мети, що визначає зміст вибору, досить широкий. Реальна мета, що її обирає людина, не завжди має власне моральність, але завжди включає моральний аспект. Слід зауважити, що людина завжди вибирає самостійно. Не можна вибрати за людину її мету. Запропонована другою людиною мета тільки тоді органічно вписується в поведінку особи, коли внутрішньо погоджується з нею, дає санкцію її вільним рішенням. З посиленням раціоналізму в етиці та поняття моралі Добра і Зла дедалі більше визначались як форми оцінки ефективності пізнавальних здібностей людини, її практична діяльність вибору тих мотивів поведінки, додержання тих норм моралі, які давали їй можливість реалізувати свій вибір, досягти мети. Але чуттєве задоволення і незадоволення набувають значення Добра і Зла тільки в тому випадку, поки людина усвідомлює почуття, віддає звіт в їх істинності або помилковості. Ще Бенедикт Спіноза, а пізніше Іммануїл Кант, французькі енциклопедисти Поль Гольбах, Клод Гельвецій висували критерії Добра — користь, ставлячи, однак користь в залежність від пізнання. Окрім вибору мети, мотивів поведінки, перед людиною стоїть завдання вибору засобів їх реалізації. Засоби передбачаються різноманітні.

  Для того щоб вибір вчинку, тобто мети й відповідного її рішення, став найефективнішим практично та морально, людина має знати всі варіанти можливих дій, завдяки чому зможе визначити найкращий з її точки зору вибір. Відсутність достатньої інформації для прийняття рішення може підштовхнути людину до необміркованих дій, коли в ім'я обов'язку або ідеалу не враховує деякі обставини та наслідки своїх вчинків. Це тип авантюрної поведінки, нерідко пов'язаний з проявами індивідуалізму, честолюбства, безвідповідальністю, прагненням виділитися. Інший тип поведінки характеризується повною відмовою від рішучих дій, тому що людина боїться помилитися. Тоді слід ураховувати, що сама відмова від вибору є однією з форм вибору, до того ж не найкращою.

  Характер деякого роду діяльності, наприклад, правоохоронної, пов'язаний з досить нестандартними ситуаціями, що значно загострюють проблему вибору. Ще Аристотель у творі «Нікомахова етика» підкреслював наявність проблеми, нестандартних ситуацій виділив дії суб'єкта через невідання та у невіданні. Дія у невіданні — коли людина свідомо обирає незнання. Слідчий свідомо, наприклад відкидає усі існуючі гіпотези та обирає одну, що йому найбільш подобається, а інші, менш вірогідні на його погляд, навіть не вивчає. Але може бути так, що саме ті обставини, які здалися слідчому несуттєвими, через прихований характер злочинної діяльності можуть виявитися найбільш значущими. Тобто вибір, зроблений слідчим, буде неправильним саме з його власної провини. Дія через невідання буває тоді, коли деякі обставини залишаються невідомими, але саме обставини змінюють сенс вчинку, незалежно від волі діючої особи. У такому випадку варіанти поведінки лишаються прихованими незалежно від волі людини і саме тому її дії будуть мати інший сенс, ніж припускалось.

  Моральна оцінка дій буде позитивною, якщо встановлено, що вибір зроблено правильно, але здійсненню підшукували саме об'єктивні умови або умови, які людина не могла передбачити. Негативної оцінки заслуговують і ті помилки у виборі, що викликані некомпетентністю морального рішення, недоцільністю обраних засобів реалізації мотивів поведінки і дотримання норм моралі. У виборі варіантів поведінки, дій у площині Добра або Зла морально зріла особа віддає перевагу Добру. Але не можна ігнорувати варіант вибору між двома видами Зла (покарання злочинця — рецидивіста допускає вибір між смертною карою та довічним ув'язненням). Приймаючи рішення в кожній конкретній ситуації, слід зважувати, що менше зло не є добро, а вся суть є лише в тому, яке з негативних рішень завдасть менше втрат суспільству з позицій моральності. Існує також можливість вибору між добром і добром, тобто у такому випадку йдеться про різні моральні цінності: вищі і нижчі або рівні за значенням. Здійснюючи моральний вибір, людина свідомо віддає перевагу певній лінії поведінки.

  Моральний вибір пов'язаний зі свідомим, добровільним визнанням пріоритету однієї цінності над іншою. В одних випадках обґрунтування вибору та сам вибір не викликають ніяких труднощів, в інших — пов'язано з гострими суперечностями між загальнолюдськими, груповими (етнічними, релігійними та ін.) та індивідуальними цінностями. Ситуацію, пов'язану з гострими суперечностями між загальнолюдськими (етичними, релігійними) цінностями називають моральним конфліктом. Свобода вибору цінностей, мети, засобів їх досягнення тощо передбачає й моральну відповідальність особи. Чим більше свободи морального вибору надає суспільство людині, тим більшу і відповідальність покладає на неї. Отже, особа має здійснювати вибір відповідально. Адже в усі епохи і періоди розвитку суспільства свідомість і чуття обов'язку високо цінилися громадськістю, як могутній стимул, що активізує людську свідомість у найрізноманітніших сферах суспільного життя. Уже в Стародавньому світі обов'язок вважали реалізацією суспільних і домашніх справ, зневага якими накликала на людину ганьбу і безчестя. Обов'язок справді має в основі повинність, що обумовлювалася місцем, яке займає людина в системі суспільних відносин, соціальною роллю, яку виконує в трудовому, суспільно-політичному і особистому житті. Відповідальність особи означає здатність передбачати наслідки кожного свого вчинку і прагнення запобігти можливому негативному ходу подій. Це здатність оцінювати свою поведінку, діяльність з позицій користі або шкоди для суспільства, громадян; порівнювати свої вчинки з пануючими у суспільстві вимогами, нормами моралі і права; співставляти потреби з реальними можливостями.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua