Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ п'ятий
ОСНОВИ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

ГЛАВА ДРУГА
МОРАЛЬ — СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ: СПОСІБ СОЦІАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ
3. Функції моралі

Властивості моралі визначають і її функції. Функції є конкретним виявом властивостей. Мораль найзначуща загальнолюдська цінність, унікальне зібрання і узагальнення людської мудрості, визначає найгуманніші та перспективні шляхи життєдіяльності і духовного вдосконалення людини. її роль можна порівняти з компасом, який допомагає людині орієнтуватися в життєвих бурях, розв'язанні різних соціальних проблем, духовному пошуку.

  Питання функцій моралі в суспільному житті активно обговорюється в етичній літературі, де філософи, соціологи, психологи виділяють основні та тісно взаємопов'язані функції: регулятивну, виховну, пізнавальну (відбивну) і світоглядну. Дехто виділяє і такі функції моралі, як оцінно-імперативну, ціннісно-орієнтовну, мотиваційну, комунікативну, прогностичну, ідеологічну тощо. Усі ці функції мають відносно важливе самостійне значення в механізмі моральної регуляції.

  Провідна функція моралі — регулятивна, що дозволяє декому визначати мораль як особливий спосіб регуляції суспільних відносин, що, безумовно, має підстави. Звичайно зазначають, що моральне регулювання поведінки, на відміну від правового, не підкріпляється організаційною силою суспільних установ. Хоч ця відмінність не безумовна, а відносна (в історії нерідко траплялося, що норми моралі підкріплялися силою соціальних інститутів, у тому числі держави; у стародавньоіндійській державі, наприклад, існувала навіть посада міністра моралі; у деяких країнах існував орган держави і церкви — поліція вдач, проте, усе це дозволяє намітити лише перший, наближений розділ між мораллю і правом. Разом з тим треба мати на увазі, що мораль внутрішньо взаємоперехрещується з правовим регулюванням: адже злочин (скажімо, крадіжка, фальсифікація або насильство) засуджує не тільки закон, але й суспільне обурення. Правове регулювання відбувається на основі законів суспільства, які адресуються певним особам, колективам, організаціям, тоді як в моралі адресат не визначений чітко, її вимоги звернені до всіх людей. Правові норми здійснюються спеціальними інститутами (органами влади, судом, прокуратурою). Мораль же спирається, насамперед, на переконання, традиції, звичаї, на силу суспільної та індивідуальної свідомості і самосвідомості. Тут необхідно вказати на те, що існують сфери, в яких характер реалізації моральних принципів має специфічні моменти. Це сфера військової діяльності. У військово-нормативних актах (військова присяга, військові статути тощо) юридично закріплені навіть прості норми моралі: дотримання ввічливості і такту, що регулюють взаємодії між  військовослужбовцями. В умовах цивільного життя такі норми, як правило, виходять за межі правового регулювання.

  На жаль, доводиться констатувати, що зведена до мінімуму функція моралі як самостійної регуляції поведінки людей на індивідуальному і на інституційному рівнях. Це сталося не внаслідок якихось випадкових обставин, а внаслідок насильного впливу піраміди тоталітарної влади, що вимагає перетворення суспільства в деяке однорідне утворення, що безперешкодно переглядається зверху. Адже можуть бути і такі соціальні утворення, центри активності, які є самостійними, мають свої симпатії (а може і антипатії), що не контролюються зверху. Адміністративна система допустити не могла і вимушена позбуватися інакодумців, відтворювала і зберігала такий порядок, де кожний гвинтик знав би своє місце. Недаремно поет тріумфував: «Цвяхи б робити з цих людей. Не було б в світі кращих цвяхів!». Мораль — єдиний регулятор, що має універсальність, охоплює всі сфери діяльності людини. Якщо суспільство не регулюється свідомістю самих індивідів, незмінно перетворюється у механічний агрегат, позбавлений самоорганізуючої відтворюючої сили. Видно, праві тут ті, хто помічає, що обов'язок не може бути делегований навіть в найнадійніші руки. Мова йде не просто про нестачу ввічливості, милосердя, доброти, а про загрозу існування суспільства, про хаос, безладдя, злочинність, розпад органічної соціальної цілісності.

  Виховна функція. Мораль не тільки регулює взаємостосунки між людьми, але й бере участь у формуванні людської особистості, її самосвідомості. Моральні погляди на мету і значення життя, розуміння людиною своєї гідності та відповідальності перед суспільством виступають як складова частина світогляду особи, що, безумовно, є результатом морального виховання і саморегуляції. Історична легенда свідчить, що стародавній римський диктатор Гай Юлій Цезар (І ст. до н.е.) спеціально тримав людину, яка, як тільки імператор прокидався, голосно заявляла: «Цезар!

Ти не великий!». Виховна мета такої ранкової етичної дуті — посіяти у правителя сумнів і критичність до своїх думок і вчинків. Чи завжди люди критично оцінюють себе? Наскільки люди об'єктивні? Чи переоцінюємо або навпаки недооцінюємо себе? Відповіді на запитання — спроба самовиховання. Моральний досвід людства створює історія моралі стародавніх народів, суть сучасних теорій, концепції моралі, оцінка їх, пошук особистого сенсу тощо, надбанням кожного нового покоління.

  Через виховну функцію здійснюється передача морального досвіду від покоління до покоління, формування певного типу особи. Ця функція моралі може реалізуватися тільки через цілісну систему виховання (не можна, наприклад, виховати почуття сорому у людини, яка є дармоїдом тощо). У процесі виховання варто враховувати чуттєвий і теоретичний рівні моральної свідомості та вибирати у зв'язку з цим відповідні засоби виховання. Негативну роль у моральному вихованні молоді відіграють сучасні передачі в засобах масової інформації, які розбещують і пригноблюють незміцнілу психіку дітей і підлітків показом різного роду жорстокості, невиправдано привертають їх увагу до сексуальних проблем, свідомо відволікають від складних соціальних проблем, з якими зустрічається молодь. На захист моралі від насадження розпущеності, жорстокості, лицемірства та інших негативних настанов особи мають активно виступати суспільство і держава.

  Пізнавальна функція моралі. Пізнавальна функція моралі поєднана з тим, що мораль, як і будь-яка інша форма суспільної свідомості, має свою специфіку. Моральна свідомість, на відміну від інших форм свідомості, відокремлює із загальної сукупності всіх соціальних зв'язків специфічність відображення — взаємостосунків між людиною і суспільством, що виявляються в їх безпосередньому спілкуванні. Відображення фіксуються в специфічні для моралі форми: нормативні та ціннісні думки, погляди на Добро і Зло. Особливість морального відображення визначається як поєднання інформаційного, нормативного і ціннісного відображення. У поєднанні ознак закладена здатність моральної свідомості програмувати, з чого випливає єдність пізнавальної, регулятивної та виховної функцій моралі.

  Специфікою морального відображення є і те, що між об'єктом відображення і моральною свідомістю відсутній прямий, однозначний зв'язок унаслідок ціннісного і нормативного підходу до дійсності. Люди дають різну моральну інтерпретацію одним і тим же об'єктивним фактам. Пояснення потрібно шукати у визнанні опосередкованої залежності моральної свідомості від суспільного буття.

Якщо норми поведінки характеризують суспільну, і індивідуальну моральну свідомість, то моральні погляди належать переважно до індивідуального. Моральне пізнання не здатне проникати в усю глибину істотних зв'язків і законів суспільного розвитку, хоч є досить чутливим барометром змін, що відбуваються в суспільстві. У моральному пізнанні виділяються буденний і науковий рівні, які органічно взаємопов'язані в свідомості людей. Для повсякденності характерна велика схильність до односторонніх і суб'єктивних оцінок дійсності, поверховість, безсистемність.

  Світоглядна функція визначає мораль як складову частину узагальнених і певними субординованими поглядами особи, соціальної спільності, суспільства загалом на зміст і характер моральних відносин. Мораль завжди існує не як окремі положення, принципи і розпорядження, а як певна і цілісна система, що володіє теоретичним визначенням і власними способами впливу на суспільні процеси. Реалізуючи основні властивості імперативності, нормативності і оціночності мораль допомагає у рішенні завдань суспільного життя, формуванні суспільного ідеалу. Через світоглядну функцію моралі забезпечується становлення особистості з твердими моральними настановами і переконаннями. У реалізації такої функції моралі велике значення належить поняттям:

  У розвитку суспільного життя, що постійно прискорюється і ускладнюється, світоглядна функція моралі є важливим фактором моральної орієнтації особи, оновлення духовних настанов, формування нових ідеалів, розуміння завдань, що знову і знову виникають, і знаходження необхідних засобів їх вирішення. У єдності з іншими функціями функція світогляду виступає як нормативний код, що задає певний алгоритм поведінки, яка в умовах сучасної кризової ситуації надзвичайно важлива для стабілізації духовного життя окремої особи, і всього суспільства. Тому тепер зростає роль і значення всіх функцій моралі, що виявляються в їх єдності і взаємодоповненості. Отже, основна регулююча роль моралі виявляється крізь призму її функцій, але не тільки. Регулювання людських відносин здійснюється також і внаслідок засвоєння змісту моральних загальнолюдських цінностей, що є для особистості як внутрішній саморегулятор, мотив її життєдіяльності.

  Походження моралі, її суть, що виявляється у регулюванні вчинків, у відносинах людей, у дії і навіть бездіяльності, свідчать про її глибоку соціальність, що не виключає, а завжди передбачає особисту, власну, «мою» оцінку. Слова мораль, ідеал, духовність стали паролем, людською святинею. Як ніколи гостро відчули значущість загальнолюдських, моральних цінностей, їх незводимість до всіх інших, у тому числі і до класових, політико — ідеологічних. Моральній оцінці з позицій людства підлягають і господарські успіхи, і соціальна стабільність, соціальних спільностей суспільства і будівництво Збройних Сил, і психологічне самопочуття народу.

  Становлення демократичної держави, перехід до якісно нової політичної та економічної моделі створюють у країні абсолютно нову ситуацію, одна з важливих прикмет якої — перехід від жорсткої нормативності до більшої свободи індивідуального вибору, зростання ролі людського, особового початку як рушійної сили суспільного розвитку. Ця зміна характеру моралі, її місця і ролі в житті людини і суспільства не буде, ймовірно, проходити автоматично і безболісно. Моральні процеси, що відбуваються, є певним викликом у тому становленні, що вимагають від людини мобілізації нових духовних ресурсів, рішучості змінити себе і умови життя. Тому кожна людина моральна лише тоді, коли винуватить і судить насамперед себе, а не інших. Гнів набуває моральну якість, стає справді праведним тоді, коли гнів спрямований не кудись і не на когось, а на самих себе, що викликає переоцінку цінностей, незадоволення собою, прагнення до самовдосконалення, до організації життя і діяльності на гуманістичних, моральних началах.

НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua