Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ четвертий
ЛОГІКА

ГЛАВА ПЕРША
ЛОГІКА — НАУКА ПРО МИСЛЕННЯ
3. Закони мислення

Важливою складовою предмета вивчення логіки як науки про правильне мислення є також і закони мислення. Законом мислення називається істотний, необхідний і загальний зв'язок явищ, відтворений у процесі розумової діяльності людини. Закони мислення сформувалися спонтанно в процесі розвитку мислення, функцією якого є пізнання людиною подій, предметів і явищ навколишнього світу з метою оптимальної адаптації людини до навколишнього світу. Ці закони мають об'єктивність також і в тому сенсі, що їх дотримання є необхідною умовою пізнання і нормального вербального спілкування між людьми. При цьому мимоволі виникає питання, як взаємодіють між собою закони логіки і закони інших наук. Закони логіки, як і закони інших наук, мають об'єктивність, тобто не створюються за волею і бажанням людей, а виступають відображенням дійсності. З одного боку, закони логіки, як і закони інших спеціальних наук, використовуються людиною у її свідомій, спрямованій, креативній практичній діяльності, у них відображаються певні істотні відносини і зв'язки між предметами і явищами об'єктивної дійсності. З іншого ж боку, закони логіки істотно відрізняються від законів інших спеціальних наук. Відзначимо лише декілька характерних відмінних рис. Відомо, що кожна наука має певну сферу дослідження, а оскільки це так, то закони будь-якої науки діють лише в конкретному, обмеженому форматі (фреймі) знань, що відображає дійсність. Закони астрофізики, що з'ясовують зміст і дані небесних тіл і Всесвіту, не управляють розвитком соціуму, тоді як закони нейрофізіології «не працюють» у телемеханіці. І такі приклади можна продовжувати.

Характерна ж відмінна риса законів логіки полягає в тому, що закони мають дуже широку сферу застосування. Якщо уважно проаналізувати сам процес пізнання, то з повною ясністю можна констатувати, що методи і способи отримання вивідного знання неухильно дотримуються в будь-якій науці, будь то математика чи механіка, фізика чи хімія, техніка чи технологія, філософія чи психологія, екологія чи соціологія, педагогіка чи яка-небудь інша наука. Такий масштаб застосовності законів логіки визначається тим, що саме закони відображають такі поширені властивості, зв'язки і відносини між предметами матеріального світу, які просто не мають винятку. Візьмемо будь-який якісно визначений предмет дійсності, в умовах відвернення його від просторово-часового розвитку. Завжди встановимо, що такі-то ознаки йому належать, а такі- то не належать; що та чи інша властивість або ознака не можуть одночасно належати і не належати тому ж предмету.

Історія науки і техніки знає безліч випадків, коли інтуїтивно, а деколи і фантастично бездоганні міркування, що ґрунтувались на законах логіки, ставали вихідною позицією багатьох оригінальних поглядів, теорій чи винаходів. Досить згадати відомий закон достатньої основи з підстави Готфріда Лейбніца. Багато учених і тепер використовують закон достатньої основи як базис для наукових гіпотез. Так, Бертран Рассел досить часто посилається на закон Готфріда Лейбніца, доводячи і ілюструючи прикладами тезу про те, що всі дійсні пропозиції, засновки, думки повинні бути аналітичними. Або ще одна монадологічна сентенція Готфріда Лейбніца стосовно того, що в кожній індивідуальній субстанції (монаді) відображений увесь світ. її можна осмислити лише на рівні категоріального розуміння, удавшись до сучасної семантики можливих світів. Процес інтенсивної логізації, формалізації дедалі стає характерною особливістю сучасної науки. Варто відзначити, що формалізація як метод не є якимось вираженням скрупульозних амбіцій чи протиставленням точній думці. Це просто необхідна потреба іманентної логіки розвитку наукового пізнання, так само як і сама тотальна логізація виступає свідченням комплексного характеру природничо-наукової філософської проблематики.

В епоху комп'ютеризації суспільства виняткового значення набувають наукові дослідження в галузі протетичної (запитувально-відповідальний логічний комплекс) логіки. Можна було б посилатися на безліч прикладів і показати логічне пояснення в системах модальної логіки категорій: сутність, можливість, вірогідність, необхідність та ін., і одночасно продемонструвати їх методологічний і світоглядний потенціал у сучасному пізнанні. Усі приклади могли б аподиктично підтвердити думку про те, що наявність численних систем логіки дозволяє нині успішно вирішувати природничо-наукові проблеми там, де природній мові вони не під силу.

  З погляду прагматичного значення логіки можна однозначно відзначити, що вивчення логіки надає велику допомогу в успішному оволодінні людиною будь-яким новим знанням, найрізноманітних галузей. Саме логіка сприяє найкоротше, швидше і глибше розуміти зміст знання, яким оволодіває людина, розв'язанню складних завдань, формуванню умінь чіткого і послідовного викладу думок, обґрунтованості міркувань. Звичайно, людина може керуватись у своєму мисленні логічними законами, і не усвідомлюючи їх, більш того, навіть взагалі не знаючи про їх існування. Проте стихійна форма застосування логічних законів обмежена досить вузькими межами. Стихійність застосування логічних законів помітно втрачає свою ефективність у тих випадках, коли людина ставить завдання великого теоретичного і практичного значення, розв'язання яких розвиває її, тобто людини, інтелектуальний потенціал. У таких випадках тільки глибоке знання і свідоме застосування законів логіки людини зможе ефективно вирішувати завдання, дисциплінувати мислення, підвищувати культуру мислення, забезпечити формування і розвиток культури і логіки її практичної професійної діяльності.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua