Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ четвертий
ЛОГІКА

ГЛАВА ПЕРША
ЛОГІКА — НАУКА ПРО МИСЛЕННЯ
2. Поняття логічна форма

Як і все у світі, мислення має свій зміст і форму. Якому-небудь висловлюванню або ж будь-якому ряду пов'язаних між собою думок притаманна, окрім унікального змісту, також і конкретна, своєрідна форма самого висловлювання. Розглянемо три висловлювання: «Професор Володимир Кирпичов — засновник Харківського технологічного інституту», «Микола Амосов — видатний учений і хірург XX століття» і «Харків — столиця України». Помічаємо, що в усіх висловлюваннях ідеться про різні предмети: у першому — про професора Володимира Кирпичова, у другому — про Миколу Амосова і в третьому — про місто Харків. У всіх трьох висловлюваннях ідеться й про різні властивості предметів: про засновника Володимира Кирпичова, про видатного ученого і хірурга, про столицю. Легко відмітити, що у всіх висловлюваннях зміст думок відрізняється один від одного, тобто змістовно є різні. Проте, незважаючи, що в усіх висловлюваннях ішлося про різне, все ж таки для всіх їх характерною є одна спільна загальна особливість. У першому, другому і третьому вислові думка відстежує належність предмета певної властивості: властивість засновника інституту належала Володимиру Кирпичову, такою ж є властивість великого ученого і хірурга Миколи Амосова і, нарешті, властивість столичності належала місту Харкову. Що ж тут є принципове, загальне, що об'єднує всі висловлювання? Безумовно, єдиною властивістю є належність, за допомогою якої визначалася суть висловлювань. Отже, належність конкретному випадку показує, що всім трьом висловлюванням притаманний саме той же спосіб зв'язку мислимих частин змісту, тобто логічна форма зв'язку. Форма думки — це її структура, тобто те спільне, яке є притаманним різним за змістом думкам.

  Саме тому, що логічні форми мислення виявляються спільними і загальними для мислення в найрізноманітніших галузях знання, форми ці вивчаються не окремими науками, а особливою наукою — логікою. Іноді її називають формальна логіка з тієї причини, що вивчає логічні форми мислення. І якби не відрізнялися науки одна від одної тематикою і предметом дослідження, мислення, за допомогою якого ці науки вирішують кожна свої конкретні проблеми чи специфічні завдання, завжди підкоряється законам і правилам логіки. Знання законів, принципів і прийомів логіки і дає людині можливість усвідомлено підходити до процесу мислення, сприяє підвищенню її культури пізнання. Знання законів логіки допомагає також спростовувати помилкові положення, з якими доводиться зустрічатися в різних суперечках, наукових дискусіях і навіть в елементарній, повсякденній полеміці. Знання логічних форм допомагає людині уникати неясності, непослідовності і суперечності в міркуваннях, а також розкривати помилки і контролювати власну думку в процесі отримання вивідного знання, особливо в процесі логічного доведення чи спростування.

  Історія науки надзвичайно багата фактами, коли невірні результати отримувалися саме внаслідок того, що вчені (математики) припускалися логічних помилок у процесі доказу того або іншого теоретичного положення. Досить послатися на доказ постулату Евкліда про паралельні прямі. У чому полягала помилка математиків? їх зусилля зосереджувалися на тому, щоб довести постулат про паралельні прямі, не вдаючись до інших доведених положень, в яких прямо або побічно використовувався такий постулат. Хід доказу надто простий. З «Початків» Евкліда виключалися ті положення, в яких прямо або побічно (тобто через інші положення) використовувався постулат про паралельні прямі, і на основі положень, що залишилися, намагалися довести. Безумовно, такі докази помилкові, і найчастіше помилка — логічна — полягала в тому, що в тій або іншій частині доказу використовувався засновок, рівнозначний тому постулату, який потрібно було довести. Цей приклад свідчить, що недотримання основних принципів логіки призводить, як наслідок, до невірних результатів у процес і доказу тих або інших положень.

  У чому ж полягає головне завдання логіки як науки? Домінуючою проблемою в логіці є завдання вивчення форм мислення і з'ясування правил, принципів і законів, яких мислення має дотримуватись у процесі застосування форм. Логіка вивчає різні форми прояву думки: поняття — думки про класи предметів, при цьому логіка з'ясовує правила, якими мислення керується при визначенні понять та при їх класифікації; судження — думки чи твердження або заперечення чого-небудь про що-небудь, при цьому логіка з'ясовує правила і принципи зіставлення думок, коли ^вирішуються питання про їх сумісність або несумісність; висновки — уявні переходи від одних суджень чи думок до інших у процесі доказу або спростування, логіка класифікує різні види висновку, з'ясовує будову правильних висновків, вивчає будову доказів, класифікує різні види доказів, досліджує передумови і будову вживаних у науках методів наукового мислення.

  Правила і принципи зв'язку думок у міркуваннях є одними і тими ж, незалежно від того, чи будуть це думки про соціальні явища, про фізичні або механічні процеси або про природні явища. Як приклад, проаналізуємо два таких простих міркування.

  Перше. Кожна озерна риба буває або коропом, або карасем, або лином, або в'юном. Дана озерна риба — лин. Отже, дана риба не є ні коропом, ні карасем, ні в'юном.
  Інше міркування: До тригонометричних функцій належать або синус, або косинус, або тангенс, або котангенс. Дана тригонометрична функція є синусом. Отже, дана тригонометрична функція не є ні косинусом, ні тангенсом, ні котангенсом.

  З таких міркувань видно, що зміст є явно різним, проте їх логічна структура є подібною.
   Логічну структуру можна відобразити формулою:
  А є або В, або С, або D, або Е.
  А є D.
  Отже, А не є ні В, ні С, ні Е.

  У формулі під символами А, В, С, D і Е маються на увазі не конкретні предмети і не конкретні думки про них, а взагалі думок, позбавлені своєї конкретності. Логічна форма в такому випадку зафіксувала те спільне, що є основою зв'язків між думками в міркуваннях, в яких відобразилися реальна взаємодія речей. Приклади зі всією ясністю й очевидністю доводять, що одні й ті ж логічні форми і одні й ті ж логічні дії або операції зустрічаються в найрізноманітних науках, які охоплюють самий різний зміст. У кожній з розумових форм мислення відображається дійсність в різних поняттях, думках і безлічі типів висновків. Усі мислення взагалі та їх конкретні види і складають у кожному конкретному випадку предмет логіки. Логічна форма і становить власне предмет вивчення логіки як теоретичної науки про коректні форми мислення людини.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua