Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ШОСТА
СЕНС І СПРЯМОВАНІСТЬ ІСТОРІЇ
3. Цінності історії і цінності існування людини

Історичний процес: воля вибору.
  У процесах суспільного розвитку постійно присутня боротьба взаємовпливів взаємопроникнення різних, що виключають один одного, явищ. Відомо, будь-який процес суперечливе явище, закріплює визначений напрямок розвитку і тим самим виключає можливість безлічі інших. Звідси, вибір завжди поєднується з величезною відповідальністю за наслідки і не може стати здобутком чисто суб'єктивних устремлінь особи. Справжній вибір відрізняється від сваволі тим, що це результат складного синтезу об'єктивних можливостей зовнішньої дійсності і суб'єктивного багатства внутрішнього світу людини, нагромадженого нею в процесі соціального досвіду. У процесі вибору розкривається справжній сенс, духовне і моральне багатство особи, стійкість або аморфність її ідеалів і переконань. Саме вільний вибір — проба на міцність компонентів духовності людини: совість, гідність, достоїнство, честь, відповідальність, громадянськість та ін. Поняття волі зв'язує в єдиний вузол всі найважливіші соціальні параметри особи. Воля реалізується тільки конкретно-історичним зв'язком з об'єктивними законами, тобто поєднана з несвободою. Воля кожної конкретної особи може стати деформованою або ж зовсім знищеною не тільки об'єктивно необхідними обставинами, але й випадковою сваволею інших індивідів. Складність для людини тут полягає в тому, щоб правильно зорієнтуватися в обстановці, зрозуміти, що перешкоди об'єктивно необхідні, не підлягаючи ігноруванню або хитруванню в обхід їх, а які є здобутком суб'єктивної сваволі або випадкового збігу обставин.

  Вибір людини залежить не тільки від розуміння або нерозуміння особливостей сформованої ситуації, але й від ціннісних орієнтирів особи. Людина може усвідомлювати, що вільний вибір загрожує їй стражданнями або навіть смертю, і проте свідомо починає відповідні дії. Шкала цінностей, за якою люди вибирають, дуже різна і залежить від безлічі обставин. З наростанням обґрунтованості історичного процесу проблема з волею вибору ставала в історії філософії дедалі актуальнішою. Філософи ставлять запитання: Що ж лежить в основі, на чому базується воля вибору? У класичній німецькій філософії почата спроба знайти принципи, що дозволяють моністично вирішити проблему волі. Іммануїл Кант вважав, що у виборі людина має користуватися законом морального обов'язку, що споконвічно закладений у людській природі і залишається незмінним у всіх суспільствах і за всіх епох. І свобода вибору зводиться до свободи дотримуватись або ж діяти за законом, а насправді ж раціональний, звичайно, вибір дотримання закону. У Фрідріха Шеллінга воля виступає ніби у двох іпостасях: по-перше, як ірраціональний момент Бога або Абсолютного духу як первинний, безосновний початок світу, що спонукає Абсолют до розкриття потенцій; по-друге, вершина розвитку світу і людини, що досягається у вільній творчості художника, тобто в мистецтві. Філософ Георг Гегель заземлює і конкретизує досвід попередників, підкреслюючи, що кожна людина має широку свободу вибору в різноманітній діяльності, використовуючи різні мотиви.

  По-іншому намагалися підійти до проблеми свободи, волі екзистенціалізм і персоналізм. У центрі вчень лежить теза про свободу волі. Однак воля людини виявляється, по суті, тільки внутрішньою волею, свободою. За природою людина вільна. Однак на практиці люди — завжди закуті в кайдани. Тверді економічні, політичні, правові, моральні норми громадського життя постійно обмежують індивідуальність, змушують її бути як усі, знеособлюють її. Справжня свобода, воля зв'язана з альтернативою: або залишатися самою собою всупереч прагненню суспільства усереднити і знеособити Я (і протиставити себе суспільству вступити з ним у конфлікт), або залишатися таким, як усі, перебувати у згоді з вимогами суспільних норм і втратити самого себе, відмовитися від своєї свободи й індивідуальності. Вибір, гідний людини, — вибір самого себе. Бути вільним у процесі вибору — означає перебувати відповідно зі своїми переконаннями й ідеалами, незважаючи на загальноприйняті норми.

  У сучасній світовій філософській думці найвиразнішим вирішенням проблеми свободи волі, вибору є концепція персоналізму. Відроджуючи традиції стоїцизму і християнства, представники персоналізму зробили основний упор на внутрішнє самовдосконалення особи. Відомо, що в ході історичного прогресу, суб'єкт завжди має можливість вибору. Але можливість може бути абстрактною і реальною. Отже, і вибір може бути абстрактним або реальним. Визначаючи шлях поступального розвитку досягнення майбутнього, суспільство взагалі ж може вибрати варіант розвитку, що передбачає «десять тисяч років напруженої праці і десять тисяч років щастя». Але такий варіант проблеми не вирішує. Реальний же вибір, що передбачає облік дії комплексу об'єктивних і суб'єктивних факторів, обмежує волю, волевиявлення суб'єкта реально існуючими обставинами. Люди завжди перебувають у певних історичних межах, що роблять можливими одні дії і неможливими інші. Однак свобода, воля вибору коригуються не тільки конкретно історичними обставинами, що обмежують діапазон, можливості. Не менш важливий фактор, що визначає вибір, — інтереси і потреби суб'єкта, має конкретну історичність, визначається соціокультурним рівнем розвитку суб'єкта, з одного боку, і всім комплексом суспільних відносин — з іншого. У процесі суспільного розвитку різні соціальні суб'єкти прагнуть монополізувати право на свободу, волю вибору суспільного розвитку, позбавивши волі інших суб'єктів.

  Прогрес свободи, волі вибору в процесі історичного розвитку залежить від ступеня прогресивності тієї суспільної сили, що визначає можливості вибору і виявляється в тому, що суб'єкт одержує велику можливість робити вибір, що відповідає суттєвим потребам, переборюючи зовнішні перешкоди. Іншими словами, прогрес волі вибору внутрішньо зв'язаний зі ступенем оволодіння людьми тими природними і суспільними силами, що втягнені у сферу їх життєдіяльності. Прогрес сприяє зростанню ролі здібностей, нахилів людей, організованості та підготовленості їх до активної діяльності. Відбувається закономірно обумовлене зростання ролі людського фактора в історичному розвитку й одночасне перетворення людини на самомету функціонування соціальної дійсності. Воля людини в процесі поступу цивілізації набуває дедалі конкретнішої історичної форми буття, прагнучи досягнення повноти вираження в такому типі громадської організації, що всю життєдіяльність суспільства підкоряє реалізації основного завдання — утвердженню вільного розвитку кожного, як умови вільного розвитку всіх. Такий ідеал суспільного розвитку, що вінчає всю людську історію, названий комунізмом. Основні цінності: соціальна рівність і вільний всебічний розвиток усіх членів суспільства. Людина вільно реалізує свої суттєві сили в єдності з усіма іншими людьми, досягає гармонії інтересів й інтересів суспільства. Таке суспільство і є реальний гуманізм.

  Сучасна філософія не може ігнорувати той факт, що кожне суспільство — результат історичного розвитку. Зрозуміти окрему особистість можна тільки в контексті всієї людської історії, усього комплексу суспільних відносин. Логічний висновок: якщо людину позбавити її справжньої субстанціальної основи — суспільно-історичної природи, її існування дійсно позбавляється сенсу розвитку історії. Мета суспільного прогресу в тому й полягає, щоб відкрити простір творчим силам людини. Свобода особи — умова волі суспільства. Однак свобода особи не звільняє людину від відповідальності за свої дії і від совісті як внутрішнього судді здійснення вчинків. Абсолютизована воля, що ставить людину «по той бік Добра і Зла», що ігнорує право на вільне самовизначення інших людей, сама себе заперечує, знищує, завдаючи колосальних втрат цивілізації.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua