Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ШОСТА
СЕНС І СПРЯМОВАНІСТЬ ІСТОРІЇ
3. Цінності історії і цінності існування людини

Сучасний неотомізм кінцева мета людства.
  Неотомізм — найавторитетніша течія сучасної католицької філософії. Філософія неотомізму визнає фундаментальну цінність мирської історії, наявність іманентної мети, зв'язаної з удосконалюванням людства, культури. Сучасний неотомізм відрізняють зміна філософсько-історичних акцентів, релігійно-критичний пафос твердження несумісності абсолютного гуманізму християнства з будь-якими варіантами світського гуманізму. Один з головних представників неотомізму — французький теолог Жак Марітен антропологічно орієнтованій земній меті культури сучасного світу протиставляє концепцію християнської культури як справді людської і гуманістичної. Такий гуманізм, визнаючи справжню ієрархію світу, споглядальне життя ставить вище

активного життя і знає, що споглядальне життя — найпростіший шлях любові до Бога. Але якщо споглядальне життя святих визнається вершиною людського життя, то вся цивілізація тільки в ній має бачити свою мету? Доводиться визнати, що це так. Але чи випливає, що християнство протиставляється сучасній цивілізації? Такого висновку Жак Марітен, зрозуміло, не робить. Хід історії незворотний. Середньовіччя не повернути. Християнство аж ніяк не заперечує автономності і цінності практичної діяльності людей і її результату — світської культури, а тільки вимагає підкорити її християнській культурі, ідеалу вічного життя.

  Історичний процес підлеглий божественному провидінню, але одночасно є і гуманістичний значеннєвий сенс, що постійно удосконалюється. Жак Марітен відкидав наявність в історії необхідності. Єднання «граду земного» і церковного співжиття — «граду божого» має сприяти втіленню в суспільному житті сучасного Заходу християнсько-ліберального ідеалу. Пропагувалася солідарність підприємців і трудящих в межах корпорацій, християнізації всіх сфер духовної культури. Одним з недоліків традиційного томізму західнонімецький релігійний філософ, теолог Карл Ренер вважає насичений інтелектуалізмом ессенціалізм, субстанціалізм томістської метафізики, у якій Бог виступає як зверхність над людиною і світом абсолют. У томізмі ігнорується особистість віруючої, її суб'єктивність, упускається з виду історичність людського буття. Традиційний томізм уже не спроможний запропонувати таке пояснення співвіднесення релігійної віри і практичного життя, що відповідало б потребам і пошукам сенсу життя сучасної людини. Спроби розглядати людину як історичну істоту, а також і саму віру, християнство бачить у процесі історичної зміни. Католицькі філософи і теологи неодноразово розглядали християнство у взаємозв'язку з еволюцією культури, з ходом історичних подій, а історичність, історичний розвиток вважали однією з істотних рис  християнства. Більшість католицьких філософів і історичність людини пояснюють, виходячи з протиставлення земного і божественного, історію людства як драматичну боротьбу Добра і Зла, Істини й Омани, божественних і диявольських сил та ін. Карл Ренер не відходить від розуміння історичності. Однак у концепції відбиває прагнення перебороти протиставлення релігійного і світського.

  Історичність людського буття пояснюється виходячи з того, що людина — утілений дух. Людина — просторово-тимчасова, повторювана істота, живе серед собі подібних, є тільки «випадок спільного». Звідси однократність, смертність, але й унікальність людського буття. Головне ж, чим характеризується історичність людини, вільне діяння, тобто діяння, що не виводиться з попередньої загальної основи, але виникає з вільного творення. Розуміння історичності відбиває традиційне для християнства негативне ставлення до мирської дійсності. Перебороти відчуженість дійсності людина може тільки звеличенням самої себе. Здатність відкритості до буття підіймає людину над своєю волею і над своєю історичністю. В усвідомленні відкритості до буття людина усвідомлює і безмежність своєї можливості. У міркуваннях Карл Ренер робить висновок: людина — історична істота своє існування може знайти тільки сприймаючи історичну дійсність і саму себе в ній. Історично нездоланна суперечливість людського буття: людина коливається посередині між світом і Богом, між часом і вічністю, і ця середина — місце її призначення та її доля. Історичність пояснюється Карлом Ренером як місце зустрічі людини з Богом, як простір, де Бог відкривається людині.

  Продовжуючи ірраціоналізм у християнській філософії, вважає релігійну віру в її таємному особистісному змісті містичним досвідом таїнства, глибоко особистим переживанням людиною власної величності входження в таїнство буття. Пояснюючи релігійну віру як акт — подію історичного характеру, Карл Ренер, безсумнівно, робить крок у бік модифікації розуміння віри відповідно уявленням сучасної секуляризованої культури. У такому поясненні ховається намір, спрямовуючи віру, секуляризувати, перебороти суперечливість земного і божественного. В історичності людини складається «у справжньому діалозі з Богом». Людина як творення — справжній співучасник у боголюдській драмі історії. Карл Ренер розвиває «конкретну теологію життєвої дійсності». На відміну від традиційної ця теологія антропологічна, розкриває людину своїми вільними, відповідальними діями, трансцендентний сенс буття. Розуміння історичності не вичерпується лише поясненням можливості божественного одкровення в історії. У межах концепції Карл Ренер намагається пояснити становище християнства в сучасному світі. Історичність християнства в контексті історії суспільства розуміється як історична мінливість, що обумовлюється взаємозв'язком зі змінами.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua