Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ПЕРША
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ВЧЕНЬ
1. Філософія Сходу

Концепція синтезу.
  Безумовно, міцне становище, що Концепція синтезу займав «неоведантизм» Джавахарлала Неру в політичних доктринах національно-визвольного руху Індії, — наслідок відкритості і сприйнятливості вчення до нових історичних реалій і до культурних традицій. Не випадково ідеї Свамі Вівекананди і Ауробіндо Гхоша виявилися близькими не тільки індуському світу, а й західній культурі. Зближення Індії із Заходом, що стало неминучим і дедалі динамічнішим у XX ст., створювало ряд серйозних проблем для індійського суспільства: економічних і політичних, духовно-ідеологічних, моральних. У таких умовах неоведантизм — предмет багатьох теоретичних дискусій, що неодноразово зазнавав критики за релігійний традиціоналізм і містику, — продовжував існувати в історії індійської думки як загальний культурно-соціологічний фон.

  Культурологічний вплив неоведантистських ідей відчули видатні політичні лідери Індії Мохандас Ганді і Джавахарлал Неру, але разом із тим відкидали релігійність у підході до політики, «прихильність до старовини», схильність до аскетизму, апологетику бідності та страждань, принципи не насилля. На початку 60-х років XX ст. в одному з листів Неру констатував: «Усе, що я можу сказати, — це те, що моральний і етичний аспекти життя уявляються мені в останній період більш важливими. Бог, який розуміється звичайно, мене не приваблює, але приваблює відображена у веданті давня ідея індуїстської філософії, що все ж має часточку божественної суті». Гуманістичний потенціал неоведантизму втілений в ідеях філософії синтезу Джавахарлала Неру. Залучення Індії до досягнень науково-технічного прогресу визнавалося як пізнавальний аспект «синтезу». Єдність старого і нового, традиції і прогресу Неру відносив до другого аспекту «синтезу», зв'язуючи його з об'єктивно-суб'єктивним характером історії: історія здійснюється «незалежно від волі і свідомості людини, але водночас і не без її участі». Третій аспект «синтезу», за Неру, це об'єктивний процес злиття протилежних течій у різних сферах життя, у тому числі таких протилежностей, як наука і релігія, Західне і Східне світовідчуття. Допомога всьому людству у досягненні «синтезу» має стати, як гадав Неру, «вищим привілеєм» Індії, що відповідало б Стародавньоіндійській традиції синтетичного підходу до знання. Висунуті Джавахарлалом Неру ідеї надихнули індійських філософів на розробку концепції синтезу індійської і західної філософії.

Адже Неру — ідеальне відображення вестернізації, своєрідний міст між традицією і модернізмом, живий символ прогресивності, що міг створити Захід.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua