Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА П'ЯТА
ПОВСЯКДЕННІСТЬ
1. Людина і повсякденність

Єдність основ життя людини.
  Філософія існування — напрямок сучасної філософії, що виник в 20-х роках XX ст. в Німеччині, а потім у Франції, а в 40 — 50-х роках поширюється в багатьох країнах Заходу і Сходу. Джерела філософії життя — феноменологія Едмунда Гуссерля, релігійно-містичне вчення Серена К'єркегора. У процесі повсякденного життя кожної особи, у процесі розгортання індивідуального буття народжуються філософські проблеми існування. Зростаючій людині світ повсякденності пропонує більш-менш збалансований набір стереотипів поведінки і сприйняття. Але світ повсякденності ніколи не забезпечує повної безконфліктності розвитку свідомості, не створює психологічну обстановку, де можна уберегти, зберегти душу від суперечностей і ударів долі.

  Суспільство для людини — те природне середовище, поза яким неможливе її життя. Але ж людина, говорив Федір Достоєвський, є таємниця, її треба розгадати, а коли будеш розгадувати все життя, то не говори, що втратив час: я займаюся цією таємницею, тому що хочу бути людиною. Істотно те, що загальнолюдська мета збереження життя на Землі створює нову систему координат для розуміння людини. її повсякденні турботи про хліб насущний, про чисте повітря для дихання, про чисту воду, своє здоров'я і здоров'я своїх дітей не можуть виключатися зі сфери теорії. Загальнолюдський початок у життєдіяльності людини базується саме на тому простому факті, що всі — живі істоти, а життя є вищою цінністю для кожного. Свідомо жертвують життям у обмежених ситуаціях, коли проблема вибору стоїть настільки гостро, коли, власне, і немає вибору. Але і природний для моральної людини вчинок вимагає великої мужності, великої сили духу. У широкій же історичній перспективі суспільного прогресу людина повинна колись знайти такі соціальні умови існування, за яких життя стане абсолютною, безумовною і недоторканою за жодних обставинах цінністю. Розвиваючись і змінюючись, життя породжує нові ситуації, не передбачені життєвою мудрістю. Це характерно для переломних епох, різних смут, коли старі цінності і культурні настанови руйнуються, створюючи нормативно-ціннісний хаос, а нові тільки визрівають у прихованих глибинах масової свідомості. Адже в сучасних умовах панівним психологічним типом у суспільстві стала людина байдужа, ні в чому по-справжньому не зацікавлена, що легко вимовляє будь-які слова, але нічого не переживає занадто глибоко, що розучилася викладатися і нехтувати, що працює без задоволення і впівсили, а іноді через відсутність роботи не трудиться, шукаючи, куди б докласти знання, руки.

  Суспільство, як у своєму порятунку, що бідує в процесі демократизації, ще всерйоз не довело своєї здатності  урятуватись. І які б не були морально психологічні «виходи» пропоновані суспільством індивіду, не може індивід прийняти їх без власного особистого відчуття й осмислення. Запас доброти, схильність до підтримки, допомоги — звідкіля це в людини? Чи можна рух душі вважати вираженням природи людини, її натури? Адже зла, ворожнечі, ненависті настільки ще предосить у світі, що саме чорний «диявольський» початок може бути прийнятий за головне. Ось де і виявляється, що самовідчуття людини як природної істоти таємно або явно завжди присутнє у фатальній проблемі Добра і Зла. У біблійній легенді про гріхопадіння теж укладене біологізаторство — адже смакування плодом древа пізнання привело, насамперед, до відкриття плотських радостей, до дітородіння як нового способу існування. Почалось живе життя людства з усіма його колізіями, породженими розщепленістю людини на тіло і дух. Природно, біологічне і соціальне в людині — давня, як світ, як цивілізація, проблема.

  У людини є не тільки предметне мислення, але й Розум, за допомогою якого може осягнути істину. Якщо людина керується Розумом, то має творити все в благо собі, своїй суті, тілесній і духовній. Але життя показує, що багато людей, осліплені жадібністю і марнославством, у приватному житті поводяться зовсім нерозумно. І що ще гірше, поведінка націй зовсім не відповідає міркуванням Розуму, тому що багато людей виявляються жертвами демагогії і дуже швидко забувають, як прислухатись до порад демагогів, вони завдали шкоди собі і суспільству. Деякі думають, що пророки передбачили майбутнє. Але це не так. Пророки проголошували істину і тим самим побіжно вказували на неминучі наслідки сучасної поведінки людей. Ще труднощі. Кожна людина орієнтована на визначені цінності: соціальні, моральні, психологічні й інші. Як можна визнати, що шлях, яким рухається інша людина, обраний нею серйозно і надовго, і що не зверне з такого шляху під впливом яких-небудь обставин? Хіба є така мить у процесі життя, яку можна вважати кульмінацією у формуванні особи, про яке можна стверджувати, що в таку мить людина є саме те, що є, і вже тепер ніколи не стане іншою? Так, можна стверджувати, що таких людей багато. Але є і люди, які схильні до однієї мети і не відступають від неї ніколи.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua