Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА П'ЯТА
ПОВСЯКДЕННІСТЬ
1. Людина і повсякденність

Поняття життєвий світ.
  Уперше починає вивчення повсякденного життя людей, їх побуту німецький філософ Едмунд Гуссерль — людина, яка бажала знайти основи раціональної чистої свідомості, відділеної від буття і свідомості конкретного індивіда (суб'єкта). Але вирішити проблему повсякденності світу Едмунду Гуссерлю не вдалося, її вирішення виявилося неможливим без звернення до повсякденності свідомості людини і соціальних спільностей. І Едмунд Гуссерль вводить поняття життєвий світ. Поняття життєвий світ — сукупність усіх можливих або дійсних обріїв досвіду людського життя. Єдино реальний, даний у відчуттях, життєвий світ протиставляється світу природничо-наукових і математичних абстракцій, що генетично зв'язані з допредикативним досвідом життєвого світу. Повсякденне життя протиставляється природничо-науковим теоріям. Для дослідників сфера понять, категорій різних теоретичних формулювань іноді виступає більш істинною, аніж суттєво зрозуміла дійсність. І сама реальність життя, наповнена випадками, іноді недосконалістю явищ і подій, форм і методів реалізації різних життєвих проблем, різноманітної чуттєвої конкретики виступає менш значною, аніж наукова картина реальності.

  Взаємодія людей, зовні благородна і прекрасна, піднесена, чуйна, при зближенні або, навпаки, припиненні відносин, буває, різко змінює становище, що оточує соціальне середовище. Взаємодія людей раптом усвідомлюється не як деяке властиве комусь або властивість становища, а як початок відчуження. Чому так буває? На запитання чому немає видимої відповіді. Пам'ятається відоме висловлювання Дениса Івановича Фонвізіна: «Такий цей світ, а чому він такий, того не відає ні розумний, ні дурень». Адже допитливість і цікавість — у крові людини. 1 чого тут думати — гадати. Закон заборонного інтересу непорушний: ніхто не буде винятком, з необхідністю, але кожний хоче знати таємницю. Таке життя. Така щоденність. Життєвий світ — сукупність інтерсуб'єктивно ділимого досвіду повсякденного життя, що включає сприйняття природних об'єктів і людських істот, матеріальних і символічних плодів людської діяльності. Наукова картина реальності сягає в класичний раціоналізм, що вважав, що за невиразністю і невірністю повсякденності можна і потрібно побачити твердий каркас законів, зародження станового хребта досвідченого процесу.

  Ще наприкінці XIX — початку XX століття дослідження філософів показали, що у сфері повсякденних уявлень і переживань, становища і настанов свідомості в повсякденному житті людей складаються пізнавальні інструментарії замість вираження суті світу, формулюються різні теорії, концепції, і часто повсякденність людей стає світом теорій, що виростає з повсякденного життя. Але й світ мрії і мрій, світ мистецтва і навіть світ потойбічний, залежні від повсякденності, вплетені в досвідчене мереживо життєвого світу. Людина не знає про способи гіпотетичного, тобто засіюваного на гіпотезі можливого посмертного існування, навіть не може уявити загробного, потойбічного життя, та й взагалі чи є потойбічне життя, а якщо є, то яке воно, чи схоже воно на земне або нагадує переживання в умовах зміни свідомості та ін. У щоденність, у світ твердих роздільних предметів і відчуттів людина повертається, поки живе, від усякого роду своєрідних переживань. Повсякденність є джерело і вмістилище будь-яких варіантів реальності.

  Виступаючи з'єднаним процесом, що охоплює існування всіх інших відомих людині світів, повсякденне життя є єдиний універсум, що володіє своїми власними внутрішніми законами. Німецькі соціологи Альфред Шюц і Томас Лукман докладно розкривають особливості повсякденного світу, його відмінність від світу природи. У спілкуванні, у постійно оновлюваному контакті, зв'язках людей виникає і формується дійсність, повсякденність, її провідні складові — не предмети і процеси самі собою, а людський сенс, зміст життя. Надані речам і відносинам значення складають полотно повсякденної дійсності. Соціальні ж предмети та їх значення залежать від сприйняття і розуміння їх суспільством, окремими соціальними спільностями, верствами й індивідами. Якщо ж узяти якість таких повсякденних соціальних явищ, як порядність, злочинність, любов, політична влада, державна влада, то їх визначення суті залежать від того, які значення і в яких контекстах їм надаються. Соціолог Девід Уолш зауважує, що «природний світ не залежить від визнання або невизнання людиною її існування, навіть якщо людина аналізує його в термінах структури значень, що не притаманна йому за самою його природою. Навпаки, даний соціальний світ неминуче припиняє своє існування, якщо йому відмовлено в людському визнанні, тому що поза таким визнанням соціальний світ не має властивість існування».

  Повсякденність постійно і, мабуть, щодня інтерпретується і переінтерпретується в комунікації. Все в повсякденності пояснюється, прочитується і перечитується, створюються безліч варіантів розуміння, приростає і зменшується зміст. Тому головною проблемою міжособистого спілкування, що виникає в процесі повсякденності, стає проблема розуміння. Повсякденне мислення продукт теоретичною і наукового мислення, естетичного і наукового поводження в повсякденному житті. Естетичне наукове мислення виро стає з повсякденного мислення для того, щоб диференціюватися і потім у процесі рецепції повернутися туди, звідкіля прийшли. Георг Гегель відзначав, що повсякденне життя в принципі перебуває поза філософією, а сам предмет філософії — це відчуження і повернення світового духу у світову історію, тому окрема людина нічого не варта і може стати предметом філософії тільки в тому випадку, якщо виступатиме носієм світового духу. Повсякденне життя, на думку Генрі Лефевра, — це те, що відбувається щодня. Але, зрозуміло, що повсякденне життя - не відбувається щоденно, а те, що протистоїть і те, що відбувається не щодня — свято, пережита подія та ін. З філософії життя випливає, що пережита подія все-таки не поєднана з не повсякденним «навіть коли воно в структурі суспільної праці супроводжує повсякденну діяльність». У людини це створює політичну готовність у повсякденному житті переживати повсякденні справи, аж до катарсису, тобто очищення, полегшення, облагороджування почуттів людини. Але не будь-яке посередництво між природою і суспільством повсякденно. Повсякденне життя навіть приблизно не вичерпується повсякденною роллю посередництва людини між природою і суспільством, а є дедалі більше і такої діяльності, що належить до чистого суспільства.

  Розкриття змісту повсякденності створює її складну внутрішню структуру, породжує безліч різноманітних реальностей, що переплітаються, борються і взаємодоповнюють один одного. Але повсякденність, щоденність не є клубок поплутаних ниток, скоріше, єдиний функціонуючий організм. Цілісність щоденності внутрішньо упорядкована, існує ряд стійких, загальноприйнятих, провідних тлумачень, що дають можливість визначати тип культури, тип

ментальності та ін. В основі всіх випадкових відхилень лежить деяка кількість інваріантів, що визначають повсякденне ставлення більшості населення суспільства до природи, до потойбічного світу, до можливостей їх власного життя, до праці, до сім'ї, справедливості та ін. Такі варіанти створюють у людей деякий загальний світогляд і подібну в основному картину навколишнього світу і Всесвіт.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua