Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА П'ЯТА
ПОВСЯКДЕННІСТЬ
1. Людина і повсякденність

Що таке світ повсякденності.
  Повсякденність, щоденність — побут, побутове життя. Повсякденність — здійснюваний день у день, завжди постійний, невпинний процес буття, життєдіяльності людини. Світ же повсякденності — світ, де щодня і щогодини живе і діє, творить людина. У повсякденному світі народжуються люди, і у світі повсякденності, у побуті вони вмирають.

Тут же, у повсякденному світі, кожна людина радується, а буває і плаче, тужить і засмучується, журиться, переживає. Тут же, у повсякденному світі, люди конфліктують один з одним, сваряться і вирішують конфлікти, суперечки, миряться, діють та ін. Тут же, у повсякденності, кожний любить іншого і кожен іноді ненавидить іншого. І в плині подій і явищ — політичних, соціальних, духовних, люди і не помічають повсякденності.

  Якщо людина ставить запитання: в якому світі живуть люди — у світі проблем або їх рішень, суєти або надій, то палітра відповідей буде строкатою. Так уже виходить, що люди до всього підходять неоднозначно і в усьому навколишньому встигають помітити те, що перебуваючи поруч навіть уваги не звернуть. Задовольнити людину — рівносильно позбавити її бажань. У знаменитого японського письменника Рюноске Актагави є розповідь «Бататова каша», де говориться про те, як один бідний самурай все мріяв поїсти князівського блюда — бататової каші, хоча б небагато. Нарешті, князь дав йому повний великий казан бататової каші і дивно — самураю відразу ж перехотілося їсти кашу, що так болісно бажав. Ах, яка безрадісна річ: задоволене бажання. Одержиш бажане — і випробуєш одне лише розчарування. Якщо коли-небудь захочете справитися з якоюсь людиною (непокірливою, норовливою або нехай примхливою і нікчемною), позбавте її бажань. Побачите — така людина стане ручною. Перемога над нею буде набагато сильніше, ніж якби навіть впливати на неї фізично. О, ця велика властивість людей. Вона виручає і рятує людей. І якби їй бути завжди!

  Природа, невичерпна в проявах, своєю вигадливістю, торкнулася людей ще і тим, що наділивши людські істоти невсипущою гостротою сприйняття зовнішнього предметного світу, вона ж тоді завуалювала їх чутливість один до одного. Через що всі перемоги цивілізації над таємницями універсуму незрівняні з поразками кожного, якщо не  сказати всіх, і в міжособистісному спілкуванні, і на полях побутових боїв, і в індивідуальних війнах один з одним. Ось чому, мабуть, філософія століттями ігнорувала звичне побутове життя, віддаючи перевагу речам складнішим і проблематичнішим: Істині, Добру, Красі, сутнісним визначенням буття. А тим часом тільки в межах звичного, досвідченого світу виникають і розквітають всі інші світи: світ мистецтва і науки, світ фантазії і мрії, загадкові нетрі математики і сплячі хмари релігії. І тільки за всіх ілюзій безпосередньою вірогідністю володіє життєвий світ буття. Повсякденність джерело і вмістилище реальності.

  Світ повсякденності досліджується й описується не тільки філософією, історією, але й етнографією, соціологією, культурою. Повсякденне життя висвітлюється в образотворчому мистецтві і побутописанні (історії). Відновлюючи хронологію подій і явищ у попередні періоди життя суспільства, історія описує і повсякденність: побут, традиції, право, звичаї, конкретний досвід, ту «плоть і кров», з якої формуються будь-які події — значущі і судьбоносні. Правда, та смислоутворююча активність мас, що творять культуру в їх історії, далеко не завжди потрапляла до сфери уваги істориків. Наприкінці 20 — 30-х років XX ст. створюється історична школа. її організаторами стали історики і психологи Марко Блок та Люсьєн Февром. Особливість історичної школи полягала в тому, що її представники вивчали свідомість не тільки видатних особистостей, що залишили слід в історії, але й масове, властиве так званій безмовній більшості суспільства. Такі дослідження — не самомета, а повне підпорядкування дослідження з'ясуванню важливої ролі масової свідомості у функціонуванні суспільної системи.

   Багато істориків, етнографів, соціологів, досліджуючи повсякденне життя людини, насамперед, приділяли увагу процесам формування культури повсякденності побуту і творчості людей, удачам, звичаям, погляду, сподіванням і звичкам, страху й ідеям людини. Так, у 40-х роках XX століття та й пізніше, аналіз предметного світу повсякденності здійснюється в працях Френсіса Броделя, Аркадія Гуревича, Маргарет Мід та ін., які досліджували структуру повсякденності, побут, удачі, звичаї та ін., усе, що стосувалося різних етапів і періодів історії людства. Історики, етнографи, культурологи, досліджуючи повсякденний світ людини, прагнуть охопити в аналізі повсякденне життя в усьому обсязі і всебічності, з усіма складностями та хитросплетіннями, прагнуть вникнути в усі деталі повсякденності, установки і негласні латентні домовленості, що існують між членами суспільства, і сприймаються ними як щось саме собою зрозуміле.

  Повсякденний світ — світ звичок, вдач, звичаїв, стереотипів мислення, життєвих аксіом. У ньому велика сфера недоговореного, що не потребує пояснення і доказів та ін. Відомий етнограф і етнолог Маргарет Мід відзначає, що у світі повсякденності важливо усвідомити сховані мотиви переваг і переживань, не зрозумілі людині іншої культури. І історик, що не володіє можливістю прямого контакту з людьми досліджуваної епохи, прагне описати повсякденний світ цієї або іншої культури, вдач, звичаїв, обрядів максимально об'єктивно, хоча свідомість неминуче втручається в реконструкцію процесу, накладає своєрідний відбиток. У вивченні повсякденної реальності особливе місце займає філософія. Але філософія не претендує на максимальну об'єктивність, не прагне повністю вирватися за межі рекомендацій повсякденної свідомості, а формулює свою версію, або, вірніше, різноманітні версії того людського світу, у якому існує. Різноманітні моделі повсякденного життя людини існують одна з одною, доповнюють одна одну, вступають у суперечності, творять синтез. Звертаючись до проблем змісту і мети життя, значення смерті, важливості дружби, самих ритмів життя кожного індивіда і т. п., сучасні філософи, ведучи вільно полеміку, знаходять позицію порозумінь у їх судженнях і визначеннях не тільки зі своїми сучасниками, але й знаходять джерела визначень тих або інших явищ світу повсякденності у філософів античності, Західної Європи, Китаю та ін. Філософ, як правило, не ховає своє особисте кредо, висловлюючи судження про повсякденність і зв'язані з нею явища, події та ін., не обмежується якимсь окремим конкретним періодом історії, локальною культурою або вузьким шаром значень. Поле творчого пошуку філософа — вся історія культури цивілізації. І тут — то можливі найрізноманітніші порівняння, аналогії тощо. Міркування філософа про проблеми повсякденності мають узагальнення.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua