Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ТРЕТЯ
ЦІННОСТІ
1. Природа цінностей

Благо.
  В усіх випадках, незважаючи на відмінності, пізнання та істини вимагається відрізняти від естетичного засвоєння і краси. Кожна з основних цінностей виражає суттєве ставлення до світу, що робить людину людиною. В усіх аспектах взаємодії зі світом людина орієнтована на кінцеву цінність — благо. Благо — найзагальніше поняття для визначення позитивної цінності (протилежність добру — негативна цінність, зло), предмет або явище, що задовольняє певну людську потребу, що відповідає інтересам, меті і спрямованості людей. Розрізняють природні блага — результат стихійних природних процесів (родючість ґрунту, корисні копалини, відповідно природне зло — стихійні лиха, хвороби тощо) і суспільні блага — продукт діяльності людини. Але в тому й іншому випадках благо складає соціальне визначення предмета, його корисне значення для людини. Залежно від того, які потреби задовольняються, розрізняють матеріальні і духовні блага. Матеріальні блага: предмети харчування, одяг, житло тощо, а також засоби виробництва. Духовні блага: знання, досягнення духовної культури людства, естетичні цінності, моральне добро, яке відображається у вчинках людей тощо. Але багато ціннісних явищ не належать ані до матеріальних, ані духовних, бо володіють ознаками обох водночас (досягнення історичного прогресу, творчості, соціальні події, предмети розкоші). Людина, володіючи творчими потенціями, здатна творити всі цінності, сама виступає як вище добро — благо.

  Єдність істини, краси й міри — благо, що складає вершину цінностей, підкреслював філософ Гілатон. Зміст таких цінностей історичний, але як би люди не розуміли благо, благо є визначенням їх прагнень. Прагнучи до блага, людина, з одного боку, виражає себе, свою неповторність і самореалізується, саморозвивається, орієнтуючись на ключову цінність — свободу. З іншого — людина так або інакше усвідомлює самоцінність світу, а себе часткою світу. Така взаємодія людини і світу орієнтована на цінність — причетність поєднання. Свобода індивідуальності і причетність її до суспільства, Всесвіту фундаментальні цінності людського буття.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua