Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ДРУГА
СУСПІЛЬСТВО. ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
2. Основні філософські концепції суспільства

Типи суспільства.
  У соціології суспільства поділяються на суспільства традиційні та індустріальні. Традиційне суспільство — суспільство з аграрним устроєм, з малорухливими соціальними структурами і з заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У повсякденному розумінні традиційне суспільство сприймається як родово-племінне, феодальне суспільство, примітивне і відстале. Справді, традиційному суспільству притаманні вкрай низькі темпи розвитку виробництва, що могли задовольнити лише потреби на мінімальному рівні, а головне — велика інерційність, не сприйняття нових ідей, обумовлені особливостями функціонування суспільства. У традиційному суспільстві регламентуються, суворо контролюються норми, соціальні структури, соціальні інститути, звичаї, поведінка індивідів та ін. Соціальні утворення, освячені традиціями, вважаються непорушними, і навіть думка про їх можливе перетворення, зміну вважалась крамольною. Будь-який прояв свободи особи, що виступав новацією у суспільстві, пригноблюється і культурою, і соціальними інститутами, владними структурами.

  Індустріальне (промислове) суспільство — суспільство, що безпосередньо визначається рівнем технічного, індустріального розвитку. Індустріальне суспільство — однієї з двох основних типів суспільств (поряд з капіталістичним суспільством), аналізується соціологами Заходу для порівняння природи сучасних суспільств з походженням і природою традиційних (родоплемінних, феодальних) суспільств. Термін індустріальне (промислове) суспільство введений у соціологію ще Сен-Сімоном. Природу і характер індустріального суспільства сформулювали Огюст Конт, Герберт Спенсер, Еміль Дюркгейм та ін. У 50 — 60-х роках XX ст. у США і Західній Європі у соціології висунута соціологами Ральфом Дариндорфом, Раймоном Ароном, Уолтом Ростоу, Деніелом Беллом та ін. концепція індустріального суспільства. З позицій сучасних теоретиків, індустріальне суспільство, капіталізм — його верхня, перехідна форма, обмежена суспільствами Європи XIX ст. і початку XX століть. Тоді, як, за Ральфом Дарендорфом, «індустріальне виробництво - не просто гість, який приходить, але, ймовірно, залишається з нами у тому чи іншому вигляді назавжди». Тому поняттю індустріальне суспільство як об'ємнішому віддається перевага перед капіталістичним суспільством. Капіталістичне суспільство — це суспільство, де індустріальне виробництво — переважаюча форма економічної організації перебуває у приватній власності, де підприємець відразу і власник, і головний суб'єкт управління трудовим процесом і робітниками. Але збіг власника і управлінця тимчасовий. Зі зростанням масштабів індустрії власність на капітал надалі не гарантує контролю над системами влади і авторитету на підприємствах. Промислове виробництво, у кінцевому рахунку, в економічно провідних фірмах — гігантах, починають контролювати менеджери — адміністратори. Тут теорія індустріального суспільства змикається з технократичними концепціями Арнольда Берла та ін.

  Прихильники теорії індустріального суспільства визначають основні положення: по-перше, найзначніші історичні зміни у сучасному світі зв'язані з переходом від традиційних аграрних суспільств до індустріальних, заснованих на машинному виробництві, фабричній організації та дисципліні труда, національній системі господарства з вільною торгівлею і загальним ринком. Тому поняття індустріальне суспільство зв'язане з теорією модернізації як провідною концепцією суспільного розвитку; по-друге, існує певна логіка індустріалізації, що веде суспільство до збільшення подібності в основних інститутах. Чим вище індустріалізовані суспільства, тим більше тяжіють до одноманіття індустріальності; по-третє, перехід від традиційного до індустріального суспільства — прогресивний рух в історії, що асоціюється з руйнуванням традиційних спадкових привілеїв, проголошенням рівних громадянських прав і демократизацією суспільно-політичного життя. В індустріальному суспільстві станові перегородки зникають завдяки зростанню мобільності соціальної, на базі широкої доступності освіти починає переважати рівність можливостей. Загальна тенденція розвитку сучасного індустріального суспільства — це усунення зовнішніх соціальних за походженням нерівностей. Конфлікти і напруження в індустріальному суспільстві мають тенденцію врівноваженості. По-четверте, суттєвим елементом переходу від традиційного до індустріального суспільства виступає зміцнення національної ліберально-демократичної держави.

Розвитком системи ідей індустріального суспільства стали теорії постіндустріального суспільства.
  Існують у соціальній філософії найрізноманітніші варіанти традиційного та індустріального суспільств.
  Зрозуміло, соціологічний аналіз суспільства (генезис, концепції формування та функціонування, тенденції тощо) показує, що суспільства є сукупність всіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких виражається їх  всебічна залежність один від одного. Суспільство — важлива категорія соціальної філософії та теоретичної соціології Сучасне суспільство — сукупність систем соціальних та державно-владних інститутів, взаємодія забезпечу с можливість функціонування та розвитку базисних і надбудовних суспільних відносин. Соціальні інститути, державні владні системи і політичні інститути взаємодіють у суспільстві, є рушійною силою прогресу і руху, вдосконалення суспільних відносин. Соціальний інтерес органічно зв'язаний з потребами і інтересами особи, суспільства. Потреби та інтереси людини, суспільства виступають джерелом і першопричиною суспільного прогресу.

  Звичайно ж, у сучасних умовах політизації та демократизації суспільного життя в Україні соціологія має про вести науковий аналіз реальної соціальної структури суспільства сучасної України, розкрити джерела та шляхи її майбутнього суспільного прогресу. Етатизм, що лежить в основі створення системи нових суспільно-економічних і політичних відносин в Україні, характерний тим, що стратегічною метою є побудова державності — головного джерела економічних, соціальних, духовних реформ. Процес перетворення в Україні ставить ряд проблем реконструкції та вдосконалення політичної системи, упорядкування економічних відносин і формування ринкових стосунків, удосконалення соціальних і культурних сфер суспільства.

  В ході соціологічного аналізу переважно вивчаються суб'єкти двох рівнів спільності.
  По-перше, фундаментальний рівень формування, організації суспільства — це повністю людство, яке створює свої інтереси як єдина цивілізація у нескінченній будові світу.

  По-друге, це соціальні інститути. Соціальний інститут — це стійка, організована форма діяльності груп, спільностей людей, соціальних верств, форма закріплення і спосіб здійснення соціалізованої діяльності, що забезпечує функціонування суспільних відносин. Соціальні

інститути виникають в процесі суспільного розподілу праці та суспільних відносин у межах соціальної організації суспільства. їх діяльність може характеризуватися зовнішньо і внутрішньо. Зовнішні соціальні інститути — це сукупність осіб, закладів, що мають певні матеріальні засоби і здійснюють конкретну соціальну функцію. Змістовна сторона діяльності соціальних інститутів — певний набір стандартів поведінки конкретних осіб у конкретній ситуації. Кожен соціальний інститут характеризується наявністю мети діяльності, конкретними функціями, що забезпечують її досягнення, набором соціальних позицій і ролей, типових для певного соціального інституту, а також системою санкцій, що забезпечують заохочення бажаної і пригнічення відхилення поведінки.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua