Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ДРУГА
СУСПІЛЬСТВО. ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
2. Основні філософські концепції суспільства

Концепція інформаційного суспільства.
  Концепція постіндустріального суспільства кладе в основу соціального прогресу зміну різних технологічних епох у всесвітній історії, становить дальший розвиток популярних в 60-ті роки XX ст. теорій індустріального суспільства французького соціолога Раймона Арона і стадій економічного росту американського соціолога Уолта Ростоу. Найвідомі представники теорії стадій економічного росту — Деніел Белл, Герман Кан, Збігнев Бжезинський, Алвін Тоффлер (США), Жан Фурастьє та Ален Турен (Франція).

  Концепцію постіндустріального суспільства професор Гарвардського університету Деніел Белл викладає у книгах «Грядущее индустриальное общество» і «Культурные противоречия капитализма». Виходячи з того, що розвиток техніки, виробництва автоматично веде до соціальних змін, Деніел Белл вказує, що виробничі відносини, відносини власності не відіграють суттєву роль у переході до нового, досконалішого постіндустріального суспільства. В постіндустріальному суспільстві виділяються п'ять основних ознак: по-перше, у сфері економіки має місце зрушення від виробництва товарів до виробництва послуг (в охороні здоров'я, освіті, управлінні, науці тощо); по-друге, у сфері зайнятості спостерігається перевага робітників розумової праці; по-третє, серед факторів, що визначають політику та всілякі нововведення, центральне місце займають теоретичні знання; по-четверте, здійснюється планування розвитку техніки та контроль за її використанням; по-п'яте, в управлінні використовуються нова інтелектуальна  технологія та ЇЇ методи, моделі функціонування суспільства та його майбутнього. Деніел Белл доходить висновку, що на відміну від індустріального суспільства, де панують економічні інститути, в постіндустріальному суспільстві панують політичні інститути, а економіка підпорядковується політичній системі. Формулюючи філософсько-методологічні основи постіндустріального суспільства, Деніел Белл спирається на тезу трьох сфер суспільства, якими керують різні осьові принципи. На противагу плоскому технологічному детермінізму обґрунтовується ціннісний підхід до проблем техніки, даючи багатосторонню характеристику суспільного життя і включаючи у сферу аналізу духовно-ціннісну філософсько-антропологічну проблематику.

  Варіант концепції постіндустріального суспільства сформулював Алвін Тоффлер у книзі «Третья волна». Спостерігаючи занепад старих і виникнення нових галузей виробництва, Алвін Тоффлер запропонував можливу трансформацію соціальної і технологічної реальностей, назвавши їх третьою хвилею. Він бачить безпосередній зв'язок у зміні техніки і способу життя, їх цінностей: техніка обумовлює тип суспільства і тип культури, причому вплив має хвилеподібний характер. До- і постіндустріальні хвилі у розвитку техніки та її вплив на суспільство описуються Алвіном Тоффлером як такі, що симетрично розбігаються: якщо перша аграрна війна, що відбувалася майже 10 тис. років, виплеснула індустріально-заводський масовий тип культури і суспільства, то третя хвиля тягне людство у нескінченність технологічної творчості індивідів. Проте центр трьох хвиль у розвитку технічних цивілізацій утворює саме індустріальне виробництво — силова техніка другої хвилі, проекція сенсорно-моторної діяльності людини. Підкреслюється відсутність подібної техносфери до промислової революції і відмінність нових технологій кінця XX ст. від техніки індустріалізму. Індустріалізм, на думку Алвіна Тоффлера, — повна цивілізація зі старою технікою, їй відповідає особливе вчення пізнання, особливий спосіб життя, що характеризується централізацією, гігантизмом та одноманітністю (масовидністю), що супроводжуються пригніченням, убозтвом і екологічним занепадом. Подолання вад індустріального світу вважається можливим у майбутньому.

  Постіндустріальне суспільство ґрунтується на сучасній високорозвинутій комп'ютерній техніці. Комп'ютери проникають в усі сфери життя суспільства, включаючи побут, домашнє господарство у сферу обслуговування. Комп'ютерна революція суттєво змінює класовий поділ суспільства, сімейні відносини, виховання дітей. З її здійсненням відбуваються зміни в організаційних формах, соціальних структурах, тому що в промисловості виникає дедалі більше видів робіт, що можна здійснювати в домашніх умовах. У житлові кімнати перемістяться і робочі місця адміністративного і технічного персоналу, архітекторів, дизайнерів, лікарів, вчителів тощо. В результаті змін соціальна структура суспільства складатиметься, по-перше, зі спеціалістів-адміністраторів, працівників культури, інженерів, медиків, економістів та ін.; по-друге, з техніків і напівспеціалістів; по-третє, зі службовців і працівників сфери торгівлі. Критеріями розподілу на соціальні верстви служать знання і кваліфікація, сфера суспільної діяльності та місце тієї чи іншої людини в політичній системі. Ставлення людей до засобів виробництва і місце людей у системі суспільного виробництва ігноруються.

  Символи третьої хвилі — цілісність та індивідуальність, а також людська чиста технологія. Нові технології витісняють характерне для індустріалізму панування над природою. Відбувається інтелектуалізація виробництва, різноманітність стає такою ж дешевою, як і одноманітність; сегментація ринку формує нові господарські цінності; змінюється характер праці, переосмислюються поняття робоче місце, зайнятість, безробіття тощо. Світ перестає  здаватися машиною, заповнюється інноваціями, для сприйняття яких необхідний постійний розвиток пізнавальних здібностей. У новому світі, вважає Алвін Тоффлер, раціональних норм для організації суспільства та економіки вже недостатньо. У майбутньому необхідна відмова від вузькоутилітарного розуміння виробництва, створення цінностей за межами ринку, поширення безприбуткових організацій у сфері гуманітарного розвитку.

  У Франції всесвітньо відомий економіст і соціолог Жан Фурастьє сформулював концепцію постіндустріального суспільства. В ряді творів: «Великая надежда XX столетия», «История завтра», «Революция на Западе» та ін. червоною ниткою проходить ідея фетишизації технічного прогресу, техніка проголошується вирішальною силою цивілізації, викинувши на задній план всі юридичні і політичні фактори, режим власності, виробничі відносини та ін. Технічний прогрес — єдине джерело суспільного розвитку, підвищуючи продуктивність у промисловості та сільському господарстві, але майже не торкається сфери послуг, веде до загального зростання добробуту і стирання полюсів бідності та багатства. Разом з тим технічний прогрес, на думку Жана Фурастьє, здійснює не тільки революцію у доходах, але й антропологічну революцію, забезпечуючи перехід від афективного, такого, що апелює, до соціально-політичних перетворень типу людини до зваженого типу, який розглядає всі явища техніко — економічно. Завданням соціального прогнозування проголошується усунення соціально-політичного екрана за допомогою співставлення основних факторів росту у великі проміжки часу і виявлення економічної еволюції у чистому вигляді. Співставлення важливих показників життя мас у доіндустріальний період з сучасними показниками індустріального суспільства дозволяє Жану Фурастьє виділити глобальні тенденції сучасної цивілізації, екстраполяція яких і дозволяє уявити цивілізацію. Розділивши історію на два періоди: від неоліта до XVII — XVIII ст. — традиційне суспільство і з XVIII ст. до сучасності, Жан Фурастьє прагне виділити кардинальну мутацію людства, обумовлену вступом до індустріальної ери: для неї притаманні суттєві зміни в тривалості праці та освіти, ступені комфорту в побуті, на роботі та професійному задоволенні, рівні суспільної гігієни та тривалості життя.

  Жан Фурастьє бачить у науково-технічному прогресі не тільки позитивні сторони, але й негативні. Серед негативних: наслідки науково-технічної революції, крах тисячолітніх гарантій стабільності психічної рівноваги людини, порушення особистих зв'язків, контактів людини з живою природою, розмірених ритмів життя, тобто індустріалізація приводить до порушення антропологічних та подібних потреб людської особи. Тому, за Жапом Фурастьє, попереду лежить епоха постіндустріального суспільства, що багато в чому близьке індустріальному. Концепція постіндустріального суспільства викладена у книзі «Открытое письмо четырем миллиардам людей». З точки зору вікових тенденцій, стверджує Жан Фурастьє, сцієнтистська впевненість, що ніби — то в майбутньому людина вирішуватиме тільки на основі науково перевірених даних, утопічна, тому що «жити — постійно бути змушеним з метою самозбереження приймати рішення в умовах відсутності достатньої інформації, не маючи ні засобів, ні часу перевірити, наскільки рішення відповідає вимогам реальності». Негативні риси індустріального суспільства проявляються в прагненні усунути неорганізовану людину, підкорити все технічно продуманій раціональності, реалізувати введене Гербертом Маркузе поняття одномірності і тим самим позбавити людину людського. Тому на зміну індустріальному йде постіндустріальне суспільство, локалізуючи тенденції техніцизму, посилює такі позатехнічні елементи культури, як мистецтво, де виражається одвічна, афективна людина, яка любить, ревнує, заздрить і страждає; мораль, що допомагає долати параліч волі; філософія, що формулює цілісну концепцію світу; релігія, що надихає людину перед непізнаним.

  Поновлення стійкості, зруйнованої індустріальним суспільством раціоналізму без почуттів, значно зв'язується Жаном Фурастьє з концепцією дозвілля, тому що, на відміну від індустріальної цивілізації праці, постіндустріальна цивілізація виступає цивілізацією дозвілля. Стійкість стає недосяжною, якщо суспільство не здолає розірваності праці та дозвілля, що означає розпад цілісності людського існування. Жан Фурастьє трактує дозвілля як засіб формування всебічно розвинутої постіндустріальної особи, у зв'язку з чим цивілізація дозвілля виступає як цивілізація знання, розвитку інтелекту, що створює збудженість, гарячкові ритми існування, властиві доіндустріальному суспільству. Створення такої цивілізації неможливе на базі масової людини — людини передмістя, у зв'язку з чим набирає оборотів тенденція розшарування суспільства на еліту і масу. Стабілізуючі механізми технічної цивілізації, створені індустріальним суспільством, спрацьовуватимуть на масу, долею якої стане заповнення сфери послуг, де технічний прогрес зупинився і виникло беззмістовне, пасивне дозвілля. Масова людина постіндустріальної ери мислить побутовими категоріями, задоволена матеріальним багатством і далека від суспільних проблем. Навпаки, еліта, представлена людьми творчих професій, забезпечує масову людину досягненнями науки та техніки, новими формами праці та побуту, перетворюючи її на пасивний об'єкт прогресу. Перспективи розподілу, що намітилися, на думаючу меншість досужого плебсу стає загрозливими, і виникає питання про формування четвертинної цивілізації. В концепції головна теза Жана Фурастьє полягає в тому, що відмінна риса постіндустріалізму — задоволення нематеріальних потреб, зростання гуманістичних елементів культури.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua