Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ третій
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ДРУГА
СУСПІЛЬСТВО. ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
1. Виникнення суспільства

Поняття суспільства.
  Одна з фундаментальних категорій соціальної філософії — суспільство. Предмет соціальної філософії — вивчення суспільства як цілісної системи, що розвивається. Саме завдання соціальної філософії — визначити поняття людського суспільства, поняття суспільних явищ, з'ясування основи єдності їх у суспільстві. Окремі соціологічні теорії саме і відрізняються залежно від того, як з'ясовують суть суспільства і соціальних явищ з урахування їх єдності у цілісному суспільстві. Механістичні та ряд інших теорій суспільства не розглядали суспільство і людину як продукт історії, а історію суспільства як результат людської діяльності. Навпаки, механістичні теорії уявляли суспільство абстрактно, визначаючи як сукупність абстрактних індивідів.

  На противагу марксизм дав нове поняття суспільства. Виступаючи проти розуміння суспільства як сукупності абстрактних індивідів, визначаючи продуктивну діяльність людини як родову суть, марксизм розглядав процес обміну між природою і суспільством як процес, що відбувається «у специфічних історико-економічних відносинах виробництва, процес виробництва і відтворення самих виробничих відносин, а тим самим й носіїв процесу матеріальних умов їх існування і взаємних відносин, тобто певною суспільно-економічною формою».

  Сукупність суспільно-економічних відносин, де носії виробництва перебувають до природи і один до одного у взаємодії, і які вони створюють — ця сукупність якраз і є суспільство. Отже, Карл Маркс визначає людське суспільство як сукупність відносин людей до природи і один до одного.

  У суспільному виробництві свого життя люди вступають у певні, необхідні, не залежні від їх волі відносини — виробничі відносини, що відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Карл Маркс стверджував навіть, що суспільство ототожнюється з виробничими відносинами, що взяті в їх сукупності. Виробничі відносини у сукупності утворюють те, що називають суспільними відносинами, суспільством, і утворюють суспільство, що перебуває на певному ступені історичного розвитку, суспільство зі своєрідними відмінностями. Античне суспільство, феодальне суспільство, буржуазне суспільство становлять такі сукупності виробничих відносин, де кожна разом з тим знаменує особливий ступінь в історичному розвитку людства. Але розуміти Карла Маркса, нібито суспільні відносини вичерпуються відносинами виробництва, неправильно. Карл Маркс, говорячи про суспільні відносини і виробничі відносини, хотів підкреслити, що виробничі відносини важливі, утворюють основу інших відносин, що всі останні суспільні відносини викликаються і визначаються виробничими відносинами. По суті, Карл Маркс розумів людське суспільство як сукупність взаємозв'язаних дій людей у процесі виробництва, але не зводив усі суспільні відносини винятково до виробничих відносин, а навпаки, підкреслював, що суспільство охоплює всі суспільні процеси, які відповідають певному ступеню розвитку продуктивних сил і обумовлених ними виробничих відносин. Люди з необхідністю і незалежно від їх волі вступають не тільки у виробничі відносини. Необхідні відносини існують в усіх сферах суспільного життя.

  Що таке суспільство? Суспільство — сукупність людей, об'єднаних конкретними інтересами, потребами, або взаємними симпатіями, або видом діяльності. Це  звичайне визначення. У соціології поняття суспільство має ширший універсальний зміст. Якщо у звичайному визначенні суспільства відзначались взаємодія індивідів, взаємозв'язки і взаємовідносини, що складаються між ними, то у ви значенні соціології суспільство сукупність всіх видів, способів взаємодії і об'єднання людей, в яких виражається всебічна залежність їх один від одного. Суспільство структурно або генетично визначений тип (рід, вид, підвид тощо) спілкування, що становить історично визначену цілісність або як відносно самостійний елемент (аспект, момент тощо) стійкої цілісності. Суспільство — це згусток зв'язків і взаємодій, що склалися між людьми у процесі практично-господарської діяльності, у процесі соціального життя. Тому соціальне служить для характеристики суб'єктів соціальних дій, видів, соціальних зв'язків усередині суспільства (особа і суспільство, соціальних спільностей одна з одною та ін.), оцінки і визначення соціальних процесів, явищ, властивих суспільству.

  Основною важливою ознакою суспільства є територія, де консолідуються соціальні зв'язки. Планета надала можливість багатьом спільностям людей знайти свій осередок для забезпечення життєвих потреб людей і надати життєдіяльності індивідів їх неповторних рис, обумовлених багатоманіттям кліматичних умов і природним ландшафтом. Територія — основа соціального простору, де складаються, розвиваються відносини і взаємодії між індивідами. Здатність підтримувати й відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків — друга ознака, відмінна риса суспільства. Колективна свідомість, наявність загальної волі, що перешкоджає розвитку згубної сили людського егоїзму, соціолог Еміль Дюркгейм вважав основою стійкості та єдності суспільства. Саме завдяки фундаментальним цінностям, що засвоюються більшістю населення і орієнтують кожного індивіда на дотримання норм спільної життєдіяльності, і зберігається суспільство, — вважає соціолог Роберт Мертон. Американський соціолог Едвард Шілз упевнений, що суспільство існує тільки під впливом «загальної волі, що забезпечує контроль над всією територією і запроваджує загальну культуру». На початку зародження суспільства людей зв'язували спорідненість та сусідство, що базувалися на емоційній напівінстинктивній основі, на взаємному прагненні, на жаху лишитися допомоги і підтримки. І Фердінанд Тенніс називає суспільство, що базується на спорідненості та сусідстві, на взаємному прагненні людей один до одного, общиною. Але системою міжособової взаємодії не могла підтримуватися стійкість зв'язків між людьми в міру зростання населення. Соціальні структури стають основним стабілізуючим фактором суспільства.

  Структурою соціологія визначає стійкі соціальні утворення, зв'язки, соціальні спільності, соціальні інститути тощо. Саме вони й здійснюють життєво важливу для суспільства мету і завдання. Адже у суспільстві постійно або протягом тривалого періоду існують і функціонують: інститути власності або держава, соціальні спільності, верстви інтелігенції або професійна роль судді тощо, хоча конкретні люди, які забезпечують функціонування соціальних структур змінюються неодноразово. У процесі розвитку суспільства і складалися соціальні структури, виступаючи результатом закріплення стійких взаємодій і відносин, що виникають на основі міжособистих контактів та взаємозв'язків. Саме відносна стійкість і функціональна доцільність соціальних структур сприяє стійкості суспільства. Кожна структура регламентує і відтворює певні види життєдіяльності та взаємозв'язку. Інститут фінансів і засобів регулює обмін товарів, інститут сім'ї — шлюбні відносини, соціально-професійні спільності підтримують розподіл праці. У сукупності соціальні інститути забезпечують спадкоємність, без якої неможливе відтворення соціальних зв'язків.

  Соціальні структури здійснюють, реалізують свою роль, підтримуючи стабільність суспільства тільки за умов їх законності, тобто за умов визнання їх доцільності більшістю населення. Автономність і високий рівень саморегуляції суспільства — найважливіша відмінна риса. Здатність створювати необхідні умови для задоволення різноманітних потреб індивідів і надає індивідам широкі можливості для самоствердження і самореалізації. Суспільство має ту самодостатність, яка дозволяє йому без вторгнення ззовні здійснювати своє основне призначення — надавати людям такі форми організації життя, які полегшують їм досягнення особистої мети. Автономність і самодостатність суспільства проявляється саме у відсутності зовнішніх управлінських імпульсів та ін. Суспільство — це універсальний спосіб організації соціальних зв'язків та соціальної взаємодії, що забезпечує задоволення всіх основних потреб людей, самодостатній, такий, що саморегулюється та самовідтворюється.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua