Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ другий
ПРОБЛЕМИ ОНТОЛОГІЇ ТА ГНОСЕОЛОГІЇ

ГЛАВА П'ЯТА
ПІЗНАННЯ
3. Інтуїція в пізнанні

Поняття інтуїція
  Процес мислення не завжди здійснюється розгорнуто і логічно доказово. Трапляються випадки, коли людина надзвичайно швидко, майже миттєво схоплює складну ситуацію і знаходить правильне рішення. Спроможність осягнути істину шляхом прямого її розсуду, без обґрунтування з допомогою дискусії (від discursus — міркування, доказ, аргумент) називається інтуїцією.

  В історії філософії поняття інтуїції включало різний зміст. Інтуїція з'ясовувалась як форма безпосереднього інтелектуального знання або споглядання (інтелектуальна інтуїція). Так, Платон стверджував, що споглядання ідей (прообразів речей чуттєвого світу) є вид безпосереднього знання, що приходить як раптове надчуттєве осяяння, що допускає, однак, тривалу підготовку розуму. Починаючи з античності, інтуїція протиставлялася не тільки чуттєвим формам пізнання, але й дискурсивному (логічному) мисленню. Рене Декарт, наприклад, стверджував: «Під інтуїцією я розумію не віру в хитке свідчення почуття і не обманливе судження безладної уяви, але поняття ясного і уважного розуму, настільки просте і виразне, що не залишає жодного сумніву в тому, що розмірковуємо, чи що одне і те ж тривке поняття ясного і уважного розуму, що породжується лише природним світлом розуму і завдяки свої й простоті, більш вірогідне, ніж сама дедукція...». У свої і і системі філософ Георг Гегель діалектично суміщав безпосереднє і опосередковане знання. А філософ Людвіг Фейєр бах трактував інтуїцію як пізнання у вигляді чуттєвого споглядання (чуттєва інтуїція). Інтуїцію розуміли і як інстинкт, безпосередньо, без попереднього навчання визначальної форми поведінки організму (Анрі Бергсон), і як прихований, несвідомий першопринцип творчості (Зігмунд Фрейд). В деяких течіях сучасної філософії (інтуїтивізм та ін.) інтуїція трактується і як Божественне осяяння, як цілковито несвідоме явище, несумісне з логікою і життєвою практикою, досвідом.

  Матеріалістична діалектика вбачає раціональне зерно поняття інтуїції в характеристиці моменту безпосередності в пізнанні, що є єдністю чуттєвого і раціонального. Процес наукового пізнання, а також різноманітні форми художнього засвоєння світу не завжди здійснюються розгорнуто логічно і фактично доказово. В процесі інтуїтивного пізнання не усвідомлюються всі ті ознаки, за якими здійснюється висновок, і ті методи, за допомогою яких робиться висновок. Інтуїція є своєрідний таи мислення, коли окремі ланки процесу мислення проносяться у свідомості більш-менш несвідомо, а гранично ясно усвідомлюється саме підсумок думки — істина.

  Інтуїтивній здібності людини властиві: по-перше, раптовість рішення завдання; по-друге, неусвідомленість шляхів і засобів їх вирішення і, по-третє, безпосередність розуміння істини на суттєвому рівні об'єктів. Такі ознаки відрізняють інтуїцію від близьких до неї психічних і логічних процесів. Але і в таких межах маємо справу з досить різноманітними явищами. У різних людей, в різноманітних умовах інтуїція може мати різний ступінь відмінності від свідомості, бути специфічною за змістом, за характером результату, за глибиною проникнення у суть, за значущістю для  суб'єкта. Інтуїція поділяється на декілька видів, насамперед, залежно від специфіки діяльності суб'єкта. Особливості форм матеріальної практичної діяльності і духовного здійснення визначають і особливості інтуїції військового, сталевара, лікаря, інженера. Виділяються види інтуїції: технічна, наукова, буденна, лікарська, художня і та ін.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua