Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ другий
ПРОБЛЕМИ ОНТОЛОГІЇ ТА ГНОСЕОЛОГІЇ

ГЛАВА ТРЕТЯ
ЛЮДИНА
1. Проблема людини у філософії

Людина є таємниця.
  Здається, людина не втілює таємниці. Кожний упевнено виділяє людину з іншого світу. Зовсім очевидна і відмінність людини від усіх інших істот навколишнього світу. Філософія виправдана тим, що виходить за межі очевидності, і, на думку іспанського філософа Хосе Ортегі-і-Гасета, виходить за такі межі й у вивченні, пізнанні людини. У міркуванні про філософію людини Хосе Ортега-і-Гасет не самотній. Ще Іммануїл Кант дійшов висновку, що у філософії про людину існує три питання: що можна знати? На що можна сподіватися? Що треба зробити? І покриваються вони одним питанням: що є людина?

  Справді ж, таємниця людини існує. Цікавий сюжет книги французького мандрівника Леона Веркора «Люди или животные?». Експедиція з декількох європейців, що відправилася в Анди, у недоступному місці зустрілася з якимсь диким плем'ям чи то чередою тварин, чи то людей. Волею випадку виявляється, що одного з них вбито. Виникає запитання: кого вбили? Якщо людину, повинна мати місце кримінальна відповідальність за убивство. Якщо ж убито тварину, такої відповідальності немає. Але як визначити, довести: чи належать представники дикого племені до людей чи до тварин? Зробити, здається, не важко. Визначити  критерії, що відрізняють людину від тварини. Починається дискусія: називаються різні критерії: моральність, релігійність, мова, свідомість та ін. Однак з'ясовується, що жодна з ознак критерієм служити не може. Адже звичайно поруч з моральними людьми є і аморальні, що не перестають бути людьми. Тим більше моральність не є у самій основі відмінності Добра і Зла. Те ж можна сказати про релігію. Є і люди, які не вірили в Бога, і таких, мабуть, дедалі більше і більше. Мова теж навряд чи може стати чітким критерієм при всій її важливості. Навіть критерій свідомість не бездоганний. І тварини виявляють багато спритності, вправності, але ніяк не зводяться до безумовного і навіть умовних рефлексів, але вказують на розвиненість психіки. Виявляється те, що уявлялося інтуїтивно ясно, зрозуміло, в таких ситуаціях не спрацьовує! Безсумнівно, письменником Леоном Веркором порушено важливі пласти морально-філософських міркувань, що, мабуть, змістом нагадують міркування Рене Декарта про відмінність людини від автоматів. І тоді, три з половиною століття назад, Рене Декарт не зміг чітко визначити критерії, що відрізняють людину від автоматів, виділити людину з навколишнього світу.

  І в античності, і в Середньовіччі, і пізніше в XVII — XX ст. проблема людини вирішувалася по-різному. Висувалася ідея божественного походження людини. Навіть Рене Декарт відзначав, що він з Божою допомогою правильно розрізняє людей від не людей. Отже, вирішення проблеми людини досягається в межах однієї концепції, а саме релігійної. Проблема людини має багато таємниць і загадок для самої людини. Адлсе Рене Декарт не один, а багато філософів і античності, і Середньовіччя, і пізніше аж до XX століття дотримувались теологічної концепції походження людини. Федір Достоєвський писав: людина є таємниця, займаюся цією таємницею, тому що хочу бути людиною. Для Федора Михайловича очевидно не тільки те, що людина є таємниця, але й те, що відповідати своєму поняттю людина може, тільки займаючись таємницею, причому займаючись в іншім місці, усе життя. Проблему можна сформулювати приблизно так, як її сформулював майже два з половиною століття тому Іммануїл Кант: що таке є людина? Але що варто розуміти під таємницею людини?

  У філософії поняття «таємниця» вживається в декількох розуміннях. Найчастіше словом «таємниця» визначається те, що ще не пізнане, але принципово повністю пізнаване. Чи можна говорити про таємницю людини? Можна, але тільки частково. Дуже незвичайний предмет пізнання — людина. Відомий філософ П'єр Тейяр де Шарден відзначав, що людина — найтаємничіший з об'єктів, що зводить з розуму. У межах релігійної концепції таємниця людини має трохи інше значення, зміст, занавішеність, містичність, прихованість. Іммануїл Кант стверджував, що для пізнання людини — основою є сам акт божественного його творення. Бог нічого не відкрив і нічого не може відкрити. Людина є таємниця в тому розумінні, що до неї не можуть бути повністю застосовні породжені в надрах раціоналізму формули: «зрозуміти предмет — значить побудувати його» (Спіноза), «зрозуміти — значить відобразити в поняттях» (Гегель) та ін. Сучасний філософ Михайло Бахтін відзначав: «людина не може бути поняттям». За цим стоїть розуміння того, що логіко — понятійна дискусія має речовинний характер, здатна до кінця вичерпати в знанні річ, об'єкт, але не суб'єкт. Головне в суб'єкті не те, що виражає його спільність з іншими суб'єктами, а те, що відрізняє його від них. Але зміст слова «таємниця» людини зв'язана з поняттям індивідуального і конкретного. Будучи не схопленим в загальних уречевлених формах пізнання, індивідуальне не тільки сприймається як таємниця, але й становить справжню таємницю для форм пізнання. Індивідуальне ніколи не збігається із самим собою і тому невичерпно в змісті і значенні. Змінюється суспільство, змінюється навколишній світ, а з ними і змінюється життя, діяльність людини.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua