Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ другий
ПРОБЛЕМИ ОНТОЛОГІЇ ТА ГНОСЕОЛОГІЇ

ГЛАВА ДРУГА
БУТТЯ
2. Структура буття

Буття духовного (ідеального).
  Духовне — це єдність багатоманітного, що охоплює процеси свідомого і несвідомого, містить знання, що втілюється у формах природних мов і штучних знаково-символічних систем. До духовних продуктів і процесів належать також норми, принципи людського спілкування, у тому числі норми і критерії моральності, права, художньої творчості.

  Однією з форм буття духовного є буття індивідуалізованого духовного. Буття індивідуалізованого духовного — це буття духовного світу людини, важлива сторона буття індивіда. Змістом буття індивідуалізованого духовного виступає органічна єдність свідомого і несвідомого. Свідомість існує як незворотний потік спонукань, вражень, почуттів, переживань, думок, що швидко змінюються, а також як сукупність більш сталих ідей, переконань, цінностей, настанов, стереотипів та ін.

  Специфіка існування свідомості полягає у винятковій рухомості її процесів, а також у тому, що їх безпосереднє буття приховане від будь-якого зовнішнього спостереження Єдиним засобом прямого і безпосереднього охоплення (на сучасному етапі розвитку людства) є самозвіт індивіда про те,що відбувається в його свідомості. Специфіка індивідуалізованих форм буття духовного полягає у тому, що конкретні процеси свідомості виникають та вмирають разом з народженням та смертю окремих людей. Але це не вимагає обов'язкової смерті усіх результатів діяльності свідомості: зберігаються ті з них, що перетворюються на другу, позаіндивідуальну духовну форму, а також ті, які безпосередньо передаються іншим людям під час їх спілкування. У свідомості людини завжди існує тільки її сучасність: минуле свідомості вже кануло у потік переживань і частково не зворотно зникло. Деякі ж минулі переживання у трансформованому вигляді зберігаються у психіці людини (часто за порогом свідомості). Іноді минуле свідомості актуалізується, знову стає її сучасним.

  Особливістю буття індивідуалізованого духовного є і те, що індивідуалізоване духовне в широкому розумінні має в собі і несвідоме. Особливостями буття несвідомого є те, що несвідоме має декілька рівнів. Перший рівень несвідомого — неусвідомлений психічний контроль людини за життям свого тіла, координацією функцій, задоволенням деяких найбільш простих потреб тіла. Другий рівень — це процеси і стани, що тотожні зі свідомістю людини в період, коли людина не спить, але до пори залишаються неусвідомленими, хоча в принципі можуть переміщуватися в поле свідомості. Третій рівень несвідомого знаходить прояв у деяких процесах художньої, наукової, філософської та іншої інтуїції, у вищих спонуканнях, що формуються у душі людини.

  Буття індивідуалізованого духовного (свідомого і несвідомого) — лише відносно самостійна форма буття. Індивідуалізоване духовне не відірване від еволюції буття як цілого, зв'язане з усіма його рівнями та формами. Найбезпосередніші зв'язки існують з духовним другого типу — об'єктивованим (позаіндивідуальним) духовним.

  Буття об'єктивованого духовного є другою формою буття духовного (ідеального). Буття об'єктивного духовного характеризується кількома особливостями. По-перше, як і індивідуалізоване духовне, обов'язково матеріалізується у словах, звуках, знаках природної мови та штучних мов. Матеріальні носії духовного — це матеріальні предмети і процеси (книги, формули, малюнки, проекти, будівлі та ін.). Функції зберігання та використання соціальної пам'яті дедалі частіше передаються сучасним машинам, що значно підвищує їх використання суспільством. По-друге, специфіка буття об'єктивованого духовного полягає в тому, що елементи та фрагменти (ідеї, ідеали, норми, цінності, різні природні та штучні мови) здатні зберігатися, удосконалюватися і вільно пересуватися у соціальному просторі та історичному часі. Духовне життя людства, духовне багатство цивілізації та культури, соціальне життя — це специфічне місце буття об'єктивованого духовного, чим і визначається його місце у цілісному бутті.

  Філософське вчення про буття має не тільки теоретичне, але й практичне значення для діяльності у різних сферах суспільного життя.
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua