Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Основи філософських знань
Розділ другий
ПРОБЛЕМИ ОНТОЛОГІЇ ТА ГНОСЕОЛОГІЇ

ГЛАВА ДРУГА
БУТТЯ
2. Структура буття

Світ-єдність об'єктивної дійсності і сил людини.
  Складовою частиною філософського знання є вчення про світ. Тільки через пізнання світу, його сутність, структуру, рівні організації, закони розвитку та існування людина може пізнати саму себе, свою природу і суть, зв'язок з іншими людьми. Поняття світ має конкретно-історичний зміст, який визначається станом культури, науки, техніки, матеріального виробництва, суспільних відносин, природи. Ширше і різноманітніше бачиться світ людиною, якщо розвинуті форми діяльності людини і продуктивні сили суспільства. Світ сприяє розвитку людини, а сама людина опредмечується результатами своєї праці. Тому-то світ — це єдність об'єктивної дійсності і дійсності людських суспільних сил, які мають конкретно-історичний характер. У процесі розвитку людини змінюється уявлення про світ, наповнюється конкретно-історичним та чуттєво сприйнятим змістом. Із розкриттям суттєвих сил людини світ для неї стає не просто об'єктивною дійсністю, а й дійсністю її суттєвих сил. Тому світ — це єдність природної та суспільної дійсності, зумовленої практичною діяльністю.

  Навколишній для людини світ — це загальна єдність, що містить в собі неоглядну множину існуючих у їх конкретності та цілісності речей, процесів, станів, організмів, структур, систем, людських індивідів тощо. За існуючою філософською традицією, їх можна назвати існуючими, а світ — таким, що існує насправді. Визначеність існуючого характеризує місце його індивідуального буття і його місце у цілісному бутті. Але якими б унікальними не були окремі вияви буття і як би не зважали люди на цю їх унікальність, все-таки практика і пізнання потребують, щоб одиничне узагальнювалося, об'єднувалося у групи, а також у досить великі цілісності. Уловлюючи певну схожість умов, способів існування одиничних (окремих) існуючих проявів буття, філософія об'єднує їх у різні групи, яким притаманна певна спільність.

  Поняття буття у філософії вживається давно. А проте до проблеми класифікації буття існують різні підходи, вживаються різні поняття: форми буття та рівні буття. Рівневий підхід до класифікації буття визначає: по-перше, матеріально-предметну реальність; по-друге, об'єктивно-ідеальне буття (цінності культури, принципи і категорії наукового знання, що мають загальне значення, та ін.) по-третє, буття особистості. Позитивний підхід до визначення рівнів буття, разом з тим, не позбавлений суттєвих недоліків. По-перше, не зовсім чітко визначено основи виділення рівнів буття. Якщо вживається такий рівень буття, як об'єктівно-ідеальне буття, то, мабуть, такою основою повинен стати ступінь об'єктивності буття. Відповідно мали б отримати визначення інші рівні буття: об'єктивно-матеріальне буття, об'єктивно-ідеальне буття; суб'єктивно-ідеальне буття. По-друге, запропоновані рівні буття відривають буття особистості від буття соціального, з одного боку, і не відображають таку специфічну сферу буття як суб'єктивно-ідеальне буття, з другого боку, недоліки рівневого підходу до класифікації буття зумовили пошуки його удосконалення. Такою спробою стала класифікацій буття за формами.

  При класифікації виділяються чотири відмінні, але взаємозв'язані основні форми буття: по-перше, буття речей, процесів, що поділяється на буття речей, процесів природи, буття природи як цілого, буття речей і процесів, створених людиною; по-друге, буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей і суто людське буття; по-третє, буття духовного (ідеального), де розрізняються індивідуалізоване духовне і об'єктивоване (позаіндивідуальне) духовне; по-четверте, буття соціального, яке містить індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.

  Такий підхід до визначення форм буття дає можливість усунути недоліки рівневого підходу і більш рельєфно відобразити різноманітність буття. Разом з тим прагнення до деталізації та конкретизації привело до протилежності, пов'язаної з тим, що буття подвоюється. Спочатку розглядається буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей і суто людське буття, а потім у бутті соціального розглядається індивідуальне буття окремої людини в суспільстві і процесі історії. Крім того, якщо у бутті духовного (ідеального) мова йде, поруч з об'єктивним духовним, про індивідуалізоване духовне, то вже відбувається не подвоєння, а потроєння буття людини. Така деталізація людини та її буття суперечить філософській методології розгляду людини як цілісної системи — мікрокосму.

  Відродження рівневого підходу до класифікації буття здійснене рядом філософів України. Визначаються такі рівні буття: буття світу; буття світу людини; буття самої людини. Здається повністю виправданим цілісний підхід до буття людини і відмова від розгляду буття людини у двох окремих формах: формі буття людини (яке поділяється на буття людини у світі речей: суто людське буття) і формі буття соціального (індивідуальне буття і буття суспільства). Позитивним є виділення окремого рівня — рівня буття світу як цілісного утворення. Проте рівневий підхід не дав можливість розмістити в класифікації соціальне буття. Виділення окремого рівня буття — буття людини не дозволяє повністю вирішити проблему. Суспільство як цілісна система і його життєдіяльність не може зводитись до буття окремо взятих людей. І якщо виникають властивості, які не зводяться до сукупності властивостей частин, то в цілісному утворенні частини набувають властивості, що притаманні цілісному утворенню. Тому буття людини розглядається як форма єдиного рівня — буття соціального.

  Аналіз підходів до класифікації буття дозволяє зробити висновки: по-перше, у визначених підходах нагромаджений великий фактичний матеріал, який активно використовується у дальшому вирішенні проблеми; по-друге, дальша розробка з'ясування проблеми класифікації буття спирається не на абсолютизацію рівнів буття, а на забезпечення їх поєднання.

Рівні буття
Форми буття
Буття світу
Буття світу, яке охоплює собою людину Буття соціального
Буття духовного
Буття світу, яке охоплює собою людину
Буття речей і процесів природи (буття «першої природи»)

Буття речей і процесів, створених людиною (буття «другої природи»)
Буття соціального
Буття суспільства
Буття людини (індивідуальне буття окремої людини)
Буття духовного (ідеального)
Буття об'єктивного духовного
(позаіндивідуального)
Буття індивідуалізованого духовного
НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua