Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Форми власності — якісно визначені види економічної власності, які виступають суспільними формами розвитку окремих елементів системи продуктивних сил (засобів праці, предметів праці, людини або робочої сили як її окремого елемента, науки, використовуваних людьми сил природи, інформації та ін.) на тих чи інших ступенях еволюції людства, неоднакових рівнів усуспільнення виробництва і праці та різних економічних умов функціонування певних сфер і галузей виробництва в конкретних історичних умовах. Ф. в. також відображають процес еволюції технологічних способів виробництва, заснованих на ручній, машинній та автоматизованій праці. Внаслідок великої розмаїтості елементів технологічного способу виробництва (як органічної єдності продуктивних сил і техніко-економічних відносин), різних етапів його еволюції в процесі історичного розвитку людської цивілізації виникає певна сукупність Ф. в., які в процесі взаємодії формують цілісну систему відносин економічної власності. З точки зору еволюції суспільних способів виробництва виділяють колективну власність в умовах первіснообщинного способу виробництва, різноманітні форми приватної колективної та суспільної власності в умовах рабовласницького, феодального, капіталістичного та соціалістичного способів виробництва. З точки зору основних суб'єктів привласнення розрізняють індивідуальну, колективну, державну та міждержавну (інтегровану)- форми власності. Загальною закономірністю у процесі еволюції Ф. в. є їх зростаюче ускладнення при поступальному розвитку технологічних способів виробництва, а також виникнення комбінованих Ф. в., розвиток їх плюралізму. Ці процеси, у свою чергу, зумовлюють зростання стабільності економічних систем, прискорення соціально-економічного розвитку людства, зменшення періодів існування суспільно-економічних формацій. Так, розвиток первіснообщинного ладу тривав протягом декількох мільйонів років (виник приблизно 3 млн. р. тому назад й існував до VI ст. до н. е.), рабовласницького (протягом XI-XI1 століть), феодального (близько Х-ХІ століть, з кінця V ст. — до кінця XV ст.), капіталістичного — (майже V століть, з початку XVI ст. — до кінця XX ст.). З середини 50-х років XX ст. поступово формуються елементи соціалістичного способу виробництва. На всіх етапах існування первіснообщинного ладу панувала колективна Ф. в., в умовах рабовласницького та феодального способів виробництва індивідуальна Ф. в. (яка була домінуючою) поєднувалась з державною, при капіталізмі існує вся палітра відомих людству Ф. в. (різноманітні форми приватної, індивідуальної, колективної, державної, наднаціональної або інтегрованої, суспільної соціалістичної та їх численних комбінацій). Основною причиною такої розмаїтості Ф. в. є зростаюча складність як усієї системи продуктивних сил, так і кожного її елемента (засобів праці, предметів праці, робочої сили, науки, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи та інформації), в результаті чого для розвитку окремих сторін того чи іншого елемента продуктивних сил необхідне своєрідне поєднання декількох Ф. в. Такий шлях розвитку Ф. в. детермінується різноманітністю економічних потреб, інтересів і цілей окремих індивідів, трудових колективів, соціальних верств, прошарків і класів, суспільства в цілому. Наприклад, для розвитку основної продуктивної сили — людини, працівника — необхідні державна власність (у розвитку системи освіти, охорони здоров'я тощо), колективна власність (в отриманні відповідної кваліфікації та в процесі перекваліфікації тощо), індивідуальна (в отриманні різноманітних послуг на побутовому рівні і т.д.). Названі, а також комбіновані Ф. в. необхідні людині при формуванні її морального, психологічного стану, духовних ідеалів, національної самосвідомості тощо. У той же час загальною закономірністю розвитку Ф. в. у процесі еволюції технологічного способу виробництва є посилення її колективних, суспільних і навіть інтернаціональних форм. При виникненні якісно нової, більш прогресивної Ф. в. відбувається діалектичне заперечення (збереження позитивних сторін і властивостей) попередньої Ф. в., що посилює адаптивність економічної власності в цілому (тобто окремих Ф. в. у їх взаємодії) до потреб розвитку всього технологічного способу виробництва. Завдяки цьому більш розвинута Ф. в. легше, ніж попередня, долає відчуженість працівників від засобів і процесу праці, від управління власністю тощо. Для активізації цього позитивного процесу необхідні досконале право й система власності.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua