Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Торгова політика — один з напрямів зовнішньоекономічної діяльності держави, сукупність методів регулювання масштабів, структури та умов зовнішньої торгівлі. До них належать тарифні (митні) і нетарифні (квотування, ліцензування, контингування), економічні і неекономічні. Розрізняють два види Т.п. — фритредерство і протекціонізм. Фритредерство — вільна торгівля; напрям в економічній теорії, який означає свободу торгівлі і невтручання держави у приватну власність. Виник в останній третині XVIII ст. у зв'язку з початком промислового перевороту. Всебічне теоретичне обґрунтування його дали представники класичної політичної економії А. Сміт та Д. Рікардо. їх висновки лягли в основу боротьби проти митних тарифів, за їх зниження, що сприяло зростанню експорту англійських товарів за кордон та зниженню цін на імпортоване у країну зерно. Протекціонізм — захист однієї або декількох галузей від іноземних конкурентів (стосовно окремих товарів — селективний протекціонізм). Вигідний вітчизняним підприємцям, оскільки послаблює позиції іноземних конкурентів, забезпечує певну зайнятість у цих галузях. У той же час протекціонізм сприяє підвищенню внутрішніх цін, погіршенню умов життя, стримує розвиток торгівлі й економіки в цілому. Як наслідок такої політики зростає напруженість у відносинах між країнами, що призводить до „ торговельних війн". Протекціонізм також захищає вітчизняний монополізм, в той час як фритредерство є ефективним засобом боротьби з ним. Торгова фірма — один з видів торговельно-посередницького підприємства, що здійснює операції за власний рахунок і від власного імені. Існує декілька різновидів Т. ф.: (торговий дім, який купує у виробника або оптовика своєї країни товар і перепродує його за кордоном, та навпаки; експортні фірми, які купують за власний рахунок товар на внутрішньому ринку і перепродують його за кордоном; імпортні фірми, які купують за власний рахунок товари на зовнішньому ринку, продають їх на внутрішньому; оптові фірми, які є посередниками між виробником, заготівельником, з одного боку, та роздрібними фірмами — з другого; роздрібні фірми, які самостійно здійснюють продаж товарів кінцевим споживачам пакункові: роздрібні фірми, котрі приймають замовлення від іноземних громадян.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua