Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Зовнішньоторговельна політика - діяльність держави, спрямована на стимулювання або обмеження експорту та імпорту товарів. Інструментами З. п. є митні тарифи, ліцензування (видача державного дозволу на вивіз — ввіз товарів), контингентування (встановлення експортних та імпортних квот або контингентів), пряме і непряме субсидіювання експорту тощо. Основними формами З. п. є державний протекціонізм і політика вільної торгівлі. Протекціонізм - це З. п. держави, спрямована на використання економічної слабкості торгових партнерів для захоплення їх ринків збуту і забезпечення закупок дешевої сировини та палива, а також на захист національної економіки від іноземної конкуренції. Для сучасного протекціонізму характерне посилення ролі гнучкіших, порівняно з митом, технічних нетарифних обмежень, тобто вимог стосовно стандартів, нормативно-технічної документації, маркірування товарів, охорони навколишнього середовища, правил з безпеки експлуатації обладнання тощо. До засобів сучасного протекціонізму належить також маневрування валютними курсами і обліковими ставками. Розвиток інтеграції зумовив появу колективного протекціонізму - зовнішньоторговельної політики таких великих економічних формувань, як ЄЕС, ЄАВТ та ін., з третіми країнами для посилення своїх позицій на світовому ринку. У зовнішньоторговельних зв'язках заявила про себе так звана політика „ вільної торгівлі", яка передбачає усунення протекціоністських тарифних бар'єрів і поширюється на країни - члени ГАТТ в рамках ЄЕС, ЄАВТ, а також у торгівлі деякими товарами розвинутих країн з країнами, що розвиваються. З. п. визначається прийнятими конференцією ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) Принципами міжнародної торгівлі (1964), затвердженою Генеральною Асамблеєю ООН, Хартією економічних прав і обов'язків держав (1974), Генеральною угодою про тарифи і торгівлю, документами спеціальних сесій Генеральної Асамблеї ООН та ін.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua