Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Закон народонаселення - специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідний, сталий і суттєвий зв'язок між посиленням процесу нагромадження капіталу та зростанням армії безробітних. Дія цього закону виражається у тому, що у процесі нагромадження капіталу, зростання його технічної і органічної будови збільшується чисельність непрацюючого населення, яке є не абсолютно надлишковим, а відносно зайвим порівняно з потребами зростання капіталу. Зміст цього закону вперше науково обґрунтував К.Маркс. У тлумаченні англійського економіста Т. Мальтуса сутність З. н. полягає в органічному взаємозв'язку між зростанням населення та приростом продуктів харчування, у постійному намаганні, властивому усім живим істотам, розмножуватися швидше, ніж це відповідає кількості їжі, що є в їх розпорядженні. На його думку, населення зростає у геометричній прогресії, а продукти харчування - в арифметичній. Реальна практика не підтвердила ідеї Т Мальтуса та його сучасних прихильників-неомальтузіанців. Так, згідно з даними американського вченого Г. Несса протягом останніх 300 років відбувалось одночасне зростання виробництва на душу населення і приріст населення, причому перший показник випереджав. Такий закон може мати місце лише у тваринному та рослинному світі, а людина є не тільки біологічною, але й соціальною істотою. Т. Мальтус вважав, що дія сформульованого ним закону відбувається вподовж усього періоду існування людства. Хоч даних про виробництво продуктів харчування у масштабі планети до 1700 р. немає, але дані про зростання кількості населення не підтверджують зроблених ним висновків. Так, за 1000—1800 pp. середні щорічні темпи приросту населення земної кулі становили менше 0,2 проц., в 1800—1900 pp. - зросли до 0,6 проц. У той же час Т. Мальтус стверджував, що приріст населення здійснюватиметься через кожні 25 років у геометричній прогресії. Якби його прогноз був правильний (а він був зроблений наприкінці XVII ст.), то відношення кількості населення до кількості їжі становило б 256:9. Насправді зростання виробництва на душу населення випереджало приріст населення. Практика розвитку економічної системи капіталізму разом з тим підтверджує сформульований К. Марксом З. н. Так, у післявоєнний період у США безробіття не було ліквідоване навіть під час економічного підйому, а під час кризи воно завжди перевищувало 4 проц. загальної кількості працездатних. З 1900 по 1930 pp. норма безробіття у США становила 4,6 проц., з 1930 по 1960 pp. — 9 проц., в 1960—1990 pp. — 6 проц. У країнах ОЄСР (куди входить 24 найбільш розвинуті країни Заходу) норма безробіття у 1960—1969 pp. становила 2,3 проц., у 1970—1979 pp. — 4,3 проц., у 1980—1989 pp. — 7,4 проц. В цілому у цих країнах на початку 90-х років нараховувалось близько 30 млн. безробітних. Дія З. н. проявляється у формі плинного, аграрного (прихованого) та застійного перенаселення. З часу розпаду адміністративно-командної системи в СРСР, проголошення державної незалежності колишніми республіками Союзу і становлення у кожній з них основ капіталістичного способу виробництва (процес первісного нагромадження капіталу) дія З. н. поширюється на ці країни. На початку 1994 р. в Україні нараховувалось близько 1 млн. офіційно зареєстро­ваних безробітних, в Росії - приблизно 4 млн. Крім того, існує приховане безробіття. Так, 40 % працездатного населення України працювало неповний робочий день або перебувало у вимушених неоплачуваних відпустках.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua