Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Закон зростання потреб - загальний соціально-економічний закон, який виражає внутрішньо необхідний, сталий і суттєвий зв'язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї системи суспільних відносин та розвитком сутнісних сил людини, індивідуальних, колективних та суспільних потреб. Сутність людини, її природа, з одного боку, розкривається як сукупність її потреб, інтересів, цілей, нахилів, а з другого боку — як сукупність суспільних відносин (відносин власності, соціальних, політичних, юридичних, національних, культурних тощо), в кожній з підсистем яких повинна реалізуватись ця сутність. Це зумовлено тим, що людина, працівник є елементом системи продуктивних сил, всього технологічного способу виробництва і в той же час виступає суб'єктом економічних, соціальних та інших підсистем всієї сукупності суспільних відносин, в яких може бути реалізована ця сутність. Враховуючи те, що людина є основним елементом продуктивних сил, а їх змістом є ставлення її до природи у процесі праці, тому у людині необхідно виділяти в узагальненому вигляді біологічну та соціальну сторони, У першому випадку людина є природною істотою, наділеною природними силами, а праця з фізіологічного погляду - це здійснення певних функцій людського організму, кожна з яких є затратами мозку, нервів, мускулів, органів чуття та ін. Тому для відтворення людини необхідно зберігати і підтримувати індивіда як біологічне явище, задовольняти його економічні потреби, добиватись гармонійного співвідношення у взаємодії з природою, створювати таку екологічну систему, в якій органічно поєднувались би економічні умови життєдіяльності людини (умови її праці, освіти, набуття кваліфікації тощо) із збереженням навколишнього середовища. В цілому матеріально-речовою основою дії З. з. п. є розвиток технологічного способу виробництва (єдність продуктивних сил і техніко — економічних відносин). В історії розвитку людства виділяють три технологічних способи виробництва, які базуються відповідно на ручній, машинній та автоматизованій праці. В процесі еволюції останнього З. з. п. виражається у зростанні потреб, пов'язаних насамперед із змістом процесу праці, зокрема в якісному вдосконаленні умов праці кожного індивіда, трудового колективу і сукупного працівника. До таких умов праці при машинному, а особливо автоматизованому технологічному способі виробництва належать потреби у поліпшенні санітарно-гігієнічних умов, усунення фізичних небезпек, встановлення оптимального ритму роботи, заміна праці людини системою машин і механізмів, істотне зменшення елементів нетворчої механічної і посилення функцій творчої праці, ротація робочих місць та ін. В межах прогресу технологічного способу виробництва, що базується на автоматизованій праці, З. з. п. також виражається у потребах формування працівника нового типу. Ці потреби розкриваються у розвитку творчих здібностей, професійних якостей і навичок (бажання постійно підвищувати рівень освіти та кваліфікації, почуття нового тощо), економічного мислення (уміння знаходити оптимальні для зростання ефективності окремого підприємства, галузі народного господарства варіанти розвитку, оволодіння найновішими прийомами технологічних і проектно-конструкторських розробок, підвищення рівня технологічної культури, орієнтація на найбільш раціональне використання економічних і природних ресурсів та ін.), у зростанні рівня організаційної й управлінської діяльності тощо, у розвитку психофізичних якостей (цілеспрямованості, працьовитості, психологічної стійкості і т. ін. ). Розвиток техніко — економічних відносин (спеціалізація, кооперування тощо) в межа технологічного способу виробництва також супроводжується зростанням потреб в обміні між людьми результатами своєї праці. Це заходить свій вияв у зростанні номенклатури виготовленої продукції. Про різний ступінь розвитку цих потреб свідчить те, що у розвинутих країнах світу виробляється близько 1 млрд. видів продукції, а в колишньому СРСР - приблизно 25 млн. З. з. п. у контексті еволюції відносин власності виражається у постійному зростанні потреб окремого працівника, трудового колективу і сукупного працівника бути власником засобів виробництва, інтелектуальної власності, створеного продукту, брати участь в управлінні власністю. Конкретним проявом дії цього закону у даній сфері є збільшення кількості акціонерів у розвинутих країнах світу. В США, наприклад, за період 1929—1993 років вона зросла з 1 млн. до 50 млн. чоловік. В колишньому СРСР дія цієї сторони З. з. п. була практично відсутня, а з часу проголошення державної незалежності в Україні створюються лише формальні передумови для дії такого закону (видача приватизаційних чеків кожному громадянинові, яка почалась у 1994 році) З. з. п. у соціальній сфері виражається у поліпшенні житлових умов, пенсійного забезпечення, гарантованого переміщення по службі тощо. У сфері політики дія цього закону виражається у потребі кожної дорослої людини, трудового колективу, соціальних верств і прошарків, класів впливати на формування політики, брати участь в управлінні державою на тому чи іншому рівні, у подоланні процесу відчуження від політичної влади Специфічні форми прояву З. з. п. має у сфері правових, культурних, національних відносин.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua