Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Закон вартості — загальний економічний закон (діє у декількох способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару з урахуванням умов його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. У загальній формі З. в. означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів та послуг між виробниками та їх купівлю на ринку відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення. З. в. виражає, по-перше, внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом. У такому аспекті закон вартості виступає у вигляді закону сфери безпосереднього виробництва. Згідно із З. в. мінові пропорції при обміні товарів регулюються суспільно необхідними витратами. Змушуючи товаровиробників знижувати індивідуальну вартість своїх товарів, що досягається шляхом поліпшення організації виробництва, впровадження нової техніки тощо, З. в. виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил. Про приблизне співвідношення індивідуального і суспільно необхідного робочого часу багато товаровиробників можуть дізнатися ще до того, як вивезуть товар на ринок. Другою рисою даного закону є обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно необхідної праці. У даному випадку він виступає у вигляді закону у сфері обміну. Третьою його рисою є наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, при якій здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого. Роль рушійної сили розвитку виробництва З. в у даному випадку виконує у нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва й обміну. Четвертою важливою рисою З. в. є наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією. Якщо їх відносна рівність порушується, то обмін товарів здійснюється невідповідно до кількості затраченого на них суспільно необхідного робочого часу. Так, при недостатній кількості ринкову вартість завжди регулюють товари, вироблені за гірших умов, а при надлишковій кількості — виготовлені за найкращих умов. Конкретизацією даної риси закону служить взаємозв'язок між кількістю і якістю суспільної праці, затраченої на виробництво певного товару, і суспільною потребою. Якщо кількість праці відповідає розмірам потреби, то товар продається за його вартістю. Тим самим З. в. стихійно регулює пропозиції розподілу суспільної праці між галузями. З. в., П'ята риса З. в.— виражає внутрішньо необхідні зв'язки між працею виробника товарів у минулому (суспільно необхідним робочим часом у момент їх безпосереднього виробництва) і теперішніми умовами виробництва. Тому вартість товарів зумовлюється не тим робочим часом, який витрачено на їх виробництво, а тим, який витрачається на їх відтворення. Шоста риса — даний закон виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю і цінами товарів. Тому З. в. так керує рухом цін, що зменшення або збільшення робочого часу, необхідного для виробництва, змушує ціни виробництва знижуватися або підвищуватися. Однак ціноутворення не на всі товари регулюється З. в. У сучасній планово-ринковій економіці розширюється коло об'єктів, в основі ціни яких лежить капіталізація доходів (необроблена земля, цінні папери тощо). Капіталізація доходів — це визначення ціни певного об'єкта купівлі — продажу на основі доходу, що приносить цей об'єкт. Крім того, існує ціноутворення, при якому ціна визначається лише співвідношенням попиту та пропозиції (твори мистецтва та ін. ). У класичному вигляді (коли ціни товарів коливаються навколо вартості) цей закон діяв лише за умов простого товарного виробництва, В епоху домонополістичного капіталізму з перетворенням вартості товарів у ціни виробництва дія З. в. відбувається у формі коливання цін навколо цін виробництва. Внаслідок виконання ряду функцій він виступає: 1) стихійним регулятором товарного виробництва (простого та капіталістичного), але не відокремлено, а у поєднанні з іншими економічними законами (відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, зростанню продуктивності праці тощо — у період існування товарного виробництва; законом додаткової вартості, середньої норми прибутку та ін. — у період розвитку капіталістичного товарного виробництва); 2) рушійною силою стихійного розвитку продуктивних сил; 3) основою диференціації товаровиробників. При товарній формі виробництва товаровиробники постійно змушені впроваджувати нову техніку, технологію, поліпшувати якість продукції, підвищувати продуктивність праці, знижувати індивідуальні витрати виробництва. Хто не робить цього, може швидко збанкрутувати, тому при товарній формі організації суспільного виробництва значно прискорюється розвиток продуктивних сил. Водночас постійне коливання цін, зміни у ринковій кон'юнктурі призводять до розорення і витіснення з ринку маси дрібних виробників. За сучасних умов цей процес зачіпає дрібні, середні та крупні фірми. Поступово посилюється їх майнова диференціація. За товарної форми організації суспільного виробництва, збільшення масштабів підприємств такий розподіл необхідний як всередині господарської одиниці (на мікрорівні), так і в масштабах галузі і всієї економіки (на макрорівні). Це зумовлює необхідність узгодження економічної діяльності суб'єктів господарювання. Таке регулювання господарської діяльності здійснюється нині за допомогою дії З. в. різними суб'єктами господарювання — окремими підприємцями, державою та наднаціональними органами. Але якщо дія першого фактора відбувається стихійно, то інших — свідомо, цілеспрямовано, планомірно. Механізм дії З. в. базується на відхиленні ринкових цін від вартості під впливом попиту та пропозиції. Таке відхилення сигналізує товаровиробникам, в якому напрямі слід змінити розподіл ресурсів між різними галузями виробництва. Якщо певного товару виробляється менше, ніж потрібно для задоволення суспільної потреби, попит перевищує пропозицію, ціна на товари зростає, що, у свою чергу; стимулює розширення його виробництва, притягує ресурси з інших галузей економіки. Якщо даного товару вироблено більше, ніж потрібно, то пропозиція перевищить попит, і ціна знизиться. Це призведе до падіння доходів і навіть до розорення частини виробників, що виробляють даний товар. Вони поповнять ринок праці, а виробничі ресурси переміщатимуться в інші галузі. Такий ринковий механізм регулювання пропорцій виробництва. Але цей механізм є дуже недосконалим, оскільки сигналізує виробникам про необхідні зміни пропорцій у розподілі ресурсів між галузями після того, як виникли диспропорції. Тому розвинута економіка потребує свідомого, планомірного регулювання з боку держави та інших суб'єктів господарювання.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua