Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Ефективність суспільного виробництва — найважливіша узагальнююча характеристика результативності суспільного виробництва, яка виражає відношення величини створених товарів і наданих послуг до сукупних витрат суспільної праці. В найбільш загальній формі Е. с. в. виражається формулою результат затрати. В масштабі народного господарства Е. с. в. вимірюється відношенням розмірів створеного вподовж певного періоду часу національного доходу до затрат суспільної праці; у масштабі галузі, об'єднання, підприємства — відношенням величини чистої продукції до затрат суспільної праці у кожній із цих ланок народного господарства. З метою порівняльної оцінки Е. с. в. у різних країнах використовується показник виробництва національного доходу на душу населення. При зростанні інтенсивності результати суспільного виробництва з урахуванням якості збільшуються швидше, ніж витрати. При цьому товари та послуги повинні відповідати суспільним вимогам, реальному платоспроможному попиту населення. Е. с. в. у динаміці означає ефективність суспільного відтворення. Е. с. в. є складною і багатоплановою категорією, її окремі сторони можна вимірювати за допомогою більш конкретних показників. Для цього отриманий результат (національний доход або кінцевий продукт) слід співставляти з окремими факторами процесу виробництва. Так, продуктивність праці визначається формулою П:Р — як співвідношення продукту (П) до кількості зайнятих у його виробництві за певний проміжок часу (Р); зворотний показник — трудомісткість — визначається за формулою Р:П. Відношення продукту до засобів праці (основних виробничих фондів) назване фондовіддачею (П:ф); зворотний показник — фондомісткість продукції(ф:П). Відношення продукту до предметів праці визначає матеріаловіддачу (П:М); зворотним показником є матеріаломісткість продукції (М:П). Названі величини (продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача) є основними показниками ефективності виробництва. З її збільшенням зростає продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача, поліпшується якість продукції. Разом з тим у практиці можна спостерігати різноспрямований рух цих показників. Так, підвищення якості продукції може супроводжуватися застосуванням більш дорогих матеріалів, тобто зменшенням фондовіддачі (або зростанням фондомісткості). Тому для всебічного вимірювання ефективності слід застосовувати інтегруючий показник, який враховує різноспрямованість руху окремих показників:

де Е - ефективність виробництва, Ч - чистий продукт з урахуванням його складу і якості, П - затрати живої праці, М - кількість затрачених матеріалів, ф - затрати засобів праці (основних виробничих фондів), v - коефіцієнт приведення до єдиної розмірності, який дає змогу узагальнити витрати і вкладення. Економічну ефективність не можна розглядати як раціональне і ефективне використання лише якогось одного з факторів виробництва (наприклад, робочої сили), а всіх виробничих факторів (речові фактори виробництва, управління виробництвом тощо), що передусім залежить від їх оптимального розподілу. Економічну ефективність далі слід зіставляти із соціально-економічною оптимальністю, яка передбачає таку макроекономічну політику держави (оподаткування, соціальні витрати, кредитно-грошова політика та ін.), яка б не гальмувала стимулів до праці, підприємницької діяльності тощо, з одного боку, і стримувала бажання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави, — з другого. Оскільки кінцевою метою суспільного виробництва є задоволення потреб окремого індивіда, трудових колективів, соціальних верств тощо і сукупних потреб суспільства, то Е. с. в. слід розглядати як соціально-економічну ефективність.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua