Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Економічний словник-довідник

Антимонопольне законодавство — закони, спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також законодавство про „ нечесну конкуренцію", „ нечесну торгівлю" тощо. Вперше такі закони були прийняті наприкінці XIX — на початку XX ст. в США, Канаді, Австралії, які забороняли трести та деякі інші форми монополій. В їх основі лежало таке розуміння суті монополії, як повне (абсолютне) панування однієї компанії (чи їх об'єднання) або повне виключення конкуренції. При такому тлумаченні суті монополій олігополії (одна із форм монополії) мало підпадали під дію антимонопольного законодавства. До А. з. належить також закони, які забороняють або регулюють угоди підприємців, спрямовані на обмеження конкуренції шляхом поділу ринків, угоди про ціни, обмеження торгівлі або так звану обмежувальну ділову практику. Існує американська та європейська системи антимонопольного права. Перша бере свій початок з закону Шермана (1890 р.) і залишається основним антитрестовським законом Америки. Він забороняє не тільки різні форми монополій, але и саму спробу монополізувати торгівлю. Але Верховний суд США виробив доктрину про те, що панівне Становище корпорації у виробництві та її великий розмір не можуть самі по собі розглядатись як монополізація. Цим законом заборонялись лише трести і картелі (пули). Щоб обійти його, монополії створювали холдинг — компанії, здійснювали повне злиття корпорацій, при яких ліквідовувались виробнича і правова самостійність компаній, що поглинались, а картельні угоди замінювались негласними джентльменськими угодами або т. зв, лідерством в цінах, У наступних законах заборонялось злиття компаній, якщо воно вело до суттєвого послаблення конкуренції або до встановлення монополій. Разом з тим були прийняті чисельні поправки до цих законів, які обмежували їх дію (для експортної торгівлі, банків і т. ін.) В європейській системі антимонопольного права забороняється не сама монополія, а лише її зловживання владою. Тому, наприклад, картелі вважаються корисними для розвитку монополій, а головною формою державного контролю є система реєстрації картельних угод в спеціальних органах. В ЄЕС реєстрації підлягають лише угоди, які обмежують конкуренцію між членами — учасниками цієї організації . В Україні на початку 1992 року прийнято закон „ Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Закон спрямований на демонополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну підтримку підприємств, які сприяють розвиткові конкуренції. Згідно з цим законом монопольним слід вважати становище, коли частка підприємства на ринку перевищує 35 проц. В ньому передбачається контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, об'єднанням) фірм з метою запобігання виникнення монопольних ситуацій, відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та недобросовісною конкуренцією. Антимонопольний комітет України та його територіальні управління мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень, а для створення нових крупних економічних об'єднань необхідно отримати дозвіл цього комітету.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua